Тома цілих півроку водила Антона за ніс, видаючи доставку за свої страви. Але одного чудового дня хлопець дізнався про все
Півроку зустрічався Антон із Томою. Коли б не приходив до неї в гості, завжди на нього чекала смачна вечеря. Тома приймала його з ласкою та турботою. До того ж Тома була справжня красуня. Антон із задоволенням спостерігав захоплені погляди оточуючих, коли вони разом ходили до театрів, на виставки та концерти.
Чоловік не скупився на подарунки коханій. Навіть на заморські курорти відвозив дівчину. Потім Антон запропонував дівчині жити разом із ним. Так і вчинили. Але після переїзду Тома раптом змінила поведінку. Набагато рідше почала годувати його смачними вечерями, приходячи додому, Антон не знаходив дружини.
Та вона ходила в гості до подруг, або ж з ними відвідувала театри та виставки. Натомість подарунків вимагала дедалі більше. Антон, архітектор, який зробив собі ім’я, дуже добре заробляв. Але все ж таки Рокфеллером не був. Коротше, ні тобі турботи, ні тобі смачних вечерь, розщедрюйся на подарунки.
Якось хлопцеві затримали оплату проекту. Через це він не зміг вчасно купити сережки з діамантами для Томи. Але пообіцяв купити їх, щойно йому виплатять гонорар. Але Тома не захотіла чекати. Влаштувала скандал. Напередодні зустрічі Нового Року Антон попросив Тому приготувати щось смачне, бо мав намір запросити батьків зустріти свято до себе.
І тут з’ясувалося, що Тома не вміє готувати. — Я в куховарки не наймалася! — Скандала вона. – Я надихаю тебе на талановиті проекти. Я муза. Я для цього створена, а не щоб стирчати біля плити! — Стривай, постривай, — здивувався Антон, — але приймаючи мене в себе ти готувала прекрасні страви.
Як так? — Ти ніколи не чув про доставку? — засміялася вона. — Ну, ти й наївний. — Зате завдяки тобі прозрів. Доставку я й сам можу замовити. Муза, особливо така, як ти, мені не потрібна. Тож збирайся і повертайся до себе додому. Шукай собі нового дурня. Мені ти не потрібна. Будеш готова, виклич таксі.
КІНЕЦЬ.