Мені 45 років і я вдруге заміжня. З своїм другим чоловіком у мене гарні відносини, живемо разом ми вже 15 років. У нас практично немає непорозумінь, і цьому я частково завдячую своєму першому чоловікові. Розлучення з ним мене багато чого навчило.

Перший раз я вийшла заміж в 22 роки. Вадиму, моєму чоловікові було 23. Обоє молоді, нетерплячі, ми дуже довго притиралися один до одного. Я тоді намагалася бути хорошою дружиною, але практики не було.

Ми прожили разом рік, все більш-менш було добре. Єдине, що батьки чоловіка завжди втручалися в наші справи, хоча і жили ми окремо. Свекруха приходила до нас майже щодня і намагалася давати мені цінні поради. Спочатку я її слухала, а потім мені почало це набридати.

Наближався день народження Вадима. Вересень видався теплим, то ж ми вирішили святкувати на дачі. Запросили батьків і найближчих друзів. Добре посиділи, я вдома зробила кілька салатів, там ми посмажили шашлик, картоплю.

У вересні швидко вечоріє, то ж ми почали збиратися додому. Треба було швидко прибрати стіл і я сподівалася, що хтось мені допоможе. Але батьки чоловіка вже крутилися біля машини, акуратно розкладаючи в багажник сумки з продуктами, які вони набрали на дачі. Тоді я звернулася до Вадима, попросила, щоб він мені допоміг.

З неохотою, але чоловік почав збирати посуд зі столу, і тут це побачила свекруха. Вона так глянула на Вадима, що у нього з рук ледь не випала тарілка.

Свекруха підійшла до нас і зробила уїдливе зауваження: «Сину, посуд – не чоловіча справа. Твій батько за 35 років нашого спільного життя жодного разу брудної тарілки в руках не тримав».

А потім звернулася до мене: «А тобі, невісточко, має бути соромно, що сама не справляєшся, а чоловіка до жіночих справ залучаєш».

Не знаю, як так вийшло, але через цей неприємний факт вечір був геть зіпсований. По дорозі додому ми мовчали. Але найнеприємніше у всій цій історії полягала в тому, що на наступний день і сам Вадим був похмуріше хмари.

Коли я запитала, в чому справа, він відповів: «Ти перед батьками мене зганьбила». Я і справді не розумію, що я зробила не так – те, що попросила зібрати його брудні тарілки зі столу, бо вже вечоріє. Але в сім’ї Вадима і справді чоловіків до брудного посуду ніхто не підпускав.

Я почала аналізувати і зрозуміла, що Вадим ніколи не мив за собою посуд, це завжди робила я, але аж ніяк не акцентувала на цьому увагу. Виявляється, це їхня принципова сімейна позиція.

В це важко повірити, але той прикрий випадок на дачі став причиною нашого розлучення. З Вадимом я розлучилася в 23 роки і до 30 була одна.

А потім зустріла Остапа. Вступаючи з ним в шлюб, ми наперед проговорили права і обов’язки кожного з нас в сім’ї. Навчена попереднім досвідом, я відразу сказала, що посуд буду мити я. Але Остап відразу мене зупинив і через кілька днів на моїй кухні була посудомийна машина.

Не скажу, що ми живемо без непорозумінь, але хіба що по дрібницях. Зараз я щаслива і зовсім не шкодую, що мій перший шлюб розпався. А Вадим, до речі, так більше не одружився.

КІНЕЦЬ.