— В одному будинку з ними я не залишуся! – різко сказав Максим. – Нехай у готелі живуть, якщо хочуть у гості приїхати.

Уже третій день поспіль Максим не міг заспокоїтися і на всі прохання дружини повторював одне й те саме. І це були не просто слова, він страшенно нервував. Одна думка про те, що йому цілих два дні доведеться споглядати батьків Насті, приводила його в сказ.

Сама Настя нервувала не менше, спостерігаючи, як її коханий чоловік метушиться квартирою, як тигр, загнаний у клітку.

Наразі вона стояла біля плити і готувала вечерю, ледве стримуючи бажання штовхнути Макса черпаком по голові так, щоб його мізки стали, нарешті, на місце.

Найсмішніше, що приводу для скандалу особливо й не було. Її батьки хотіли приїхати на кілька днів у гості, а Макс категорично відмовився їх приймати. Річ у тім, що раніше він примудрився посваритися з усією її сім’єю і тепер навіть чути нічого не хотів про родичів дружини.

Настя відвернулася до плити, зробила глибокий вдих, затримала дихання, порахувала до десяти, щоб заспокоїтися. Про цей метод вона прочитала в якійсь розумній книжці з психології. Прийом дійсно допоміг. Вона повернулася до чоловіка і твердо сказала:

— Максиме, це мої батьки. Ми бачимося з ними рідко, і вони приїжджають лише на якісь кілька днів. Який вигляд я матиму в їхніх очах, якщо відправлю їх у готель.

— Нехай живуть де завгодно, тільки не в нас, – буркнув чоловік і знову нервово заметушився кімнатою. – Вони мене не поважають, сміються за спиною. Я не хочу, щоб такі люди були в моєму домі.

Ах, ось у чому справа! Злопам’ятний чоловік усе ніяк не міг забути свою давню образу, яка, по суті справи, виникла в нього на порожньому місці. За принципом – сам придумав, сам образився.

А почалося все близько трьох років тому, коли Настя вперше привезла чоловіка в село до своїх батьків. Макс, міський хлопець, який не звик до сільського життя, опинився в незнайомій обстановці. Батьки Насті тримали невелике господарство: корова, кури, баранчики і, звичайно, город. Першого ж дня Максу запропонували допомогти з городом, і він, звісно ж, погодився, аж надто хотілося сподобатися рідним нареченої.

— Акуратніше, вода важка, відро одне носи, – шепнула йому Настя, коли він зібрався тягнути воду з колодязя.

Але Макс, який не звик слухати поради, схопив одразу два відра. Але сил не вистачило. У підсумку він послизнувся, все перекинув, вивалявся в багнюці, погнув відро і на додачу до всіх бід, ще й ногу поранив. Сміялися всі: і Настя, і її батьки, і сусіди, яким пощастило побачити цей цирк. Але сміялися вони без злості, а просто від безглуздості ситуації, але Макс сприйняв це як особисту образу. Надувся на всіх, замовк.

— Та годі тобі, Максиме, ну з ким не буває! А на ображених, як у нас кажуть, воду возять, – весело сказала мати Насті, бажаючи заспокоїти потенційного зятя. Вона навіть не підозрювала, що цими словами вбила останній цвях у кришку труни його самолюбства.

Макс до кінця поїздки ходив похмурішим за хмару, розмовляв тільки тоді, коли його запитували, та й то крізь зуби.

— Ой, донечко, наплачешся ти з ним. Справа, звісно, твоя, але ти, перш ніж долю свою з цим Максимом пов’язувати, придивися до нього краще, – сказала тоді мама Насті.

Другий великий конфлікт не змусив себе довго чекати. Стався через півроку після першого. Анастасія і Максим до цього часу вже одружилися. Цього разу брат Насті виставив на продаж свою машину, і Макс загорівся ідеєю її купити. Він був упевнений, що родич має скинути ціну для «своїх». Але Олег відмовився поступитися: у нього вже були свої плани на гроші. Потрібна була повна сума для купівлі нової машини.

— Ну ти ж міг би скинути трохи! – роздратовано заявив Макс. – Ми ж родичі.

— Максиме, вибач, але ні. Мені цих грошей якраз не вистачає на нову машину. Якщо зроблю знижку, мені доведеться брати кредит, – спокійно пояснив брат Насті.

А коли машину продали і вона опинилася в чужих руках, до речі, досить швидко, бо ціна насправді виявилася нижчою за ринкову, Макс образився ще більше. Тепер у його чорному списку опинилися не тільки батьки Насті, а й її брат. Для Максима це була ще одна ситуація, в якій він почувався приниженим і несправедливо скривдженим.

Настя любила чоловіка і завжди намагалася підтримувати його. Хоча, звісно, всі ці його образи здавалися безглуздими.

Мати не раз радила їй придивитися до чоловіка. Стверджувала, що його характер із роками тільки зіпсується.

— Якщо він так поводиться зараз, коли все відносно спокійно, подумай, що буде далі, – говорила мама. – Поки дітей немає, ще не пізно подумати, чи варто тобі продовжувати стосунки з людиною, у якої її власне «Я» попереду неї біжить.

Але Настя завжди ставала на захист коханого. Так, він був запальним, образливим, але в іншому – надійним, працьовитим, турботливим. У їхньому домі завжди було затишно, він ніколи не відмовлявся допомогти по господарству, намагався заробити, щоб його дружина ні в чому не потребувала.

Але останні події змушували її замислитися, а може, мама все-таки має рацію…

Коли батьки вирішили відвідати їх, Настя, природно, зраділа і повідомила про це чоловікові. Але вона ніяк не очікувала, що Макс почне так люто протестувати.

— Ні, ні і ще раз ні! Я їх на поріг не пущу! – з гнівом повторював він. – Нехай живуть у готелі. У моєму домі не будуть жити люди, які мене не поважають.

— У твоєму домі? – Настя вже забула про розумну книжку і насилу стримувала гнів. – Взагалі-то це наша спільна квартира, ми обидва платимо за неї іпотеку. Я маю право приймати тут своїх батьків, тим більше, що вони ні в чому не винні перед тобою. Ти сам усе собі надумав і образився на порожньому місці.

Максим на це лише роздратовано відмахнувся, продовжуючи наполягати на своєму.

— Моя мама до нас не проситься, – навів він свій головний аргумент. – То чому твої батьки мають тут жити?

— Твоя мама живе в сусідньому мікрорайоні, їй просто немає сенсу до нас проситися, – втомлено сказала Настя. – І якби вона попросилася, ти б їй не відмовив. А мої батьки тебе не ображали, це ти сам образився.

Той вечір перетворився на їхній перший по-справжньому гучний скандал за роки шлюбу. Максим тупотів ногами, шумів і твердив, що не пустить батьків Насті навіть на обід, не те що з ночівлею. Жінка вперше серйозно задумалася: а чи варто продовжувати стосунки, якщо чоловік так егоїстично ставиться до її рідних?

Така поведінка відкрила характер чоловіка з нового боку. І ця риса, яка ніяк не в’язалася з уявленням про людину, яку вона покохала, не просто не подобалася Насті, а навіть була огидна. А що, якщо він справді з роками погіршиться і одного разу образиться ось так на неї саму?

— Максе, ти поводишся як дитина, – врешті-решт сказала Настя. – Ти ображаєшся на дурниці, відмовляєшся почути мене. Я не відправлю своїх батьків у готель. Якщо тобі це так не подобається, подумай, що для тебе важливіше: твоя сім’я чи твої дурні образи.

Він замовк, кинувши на неї важкий погляд.

— Тоді мені потрібно подумати, – сказав він, підводячись із місця і вирушаючи в передпокій.

— Подумай, – тихо відповіла Настя, відчуваючи, як усередині все холоне.

Макс дійсно пішов, грюкнувши дверима, і зник на кілька днів, залишивши Настю в цілковитому замішанні. Як потім з’ясувалося, він вирішив побути у матері. Настя тим часом намагалася розібратися у своїх почуттях і усвідомити, що робити далі. Батьки вже телефонували, уточнюючи, коли краще приїхати, а Максим усе не повертався. Настя не хотіла розповідати їм про те, що відбувається: не хотіла зайвий раз турбувати і не бажала, щоб батьки почувалися винними, та й соромно було за поведінку чоловіка.

На третій день Макс повернувся. Похмурий, але більш спокійний. Він не став шуміти або знову порушувати гостру тему. Вони мовчки вечеряли. Але Настя знала, що рано чи пізно вони повинні це обговорити.

— Ти щось вирішив? – обережно запитала вона.

Макимс зітхнув, потерши лоб.

— Я не хочу сваритися з тобою, Настю, – почав він. – Але і з твоїми батьками не можу перебувати на одній території. Вони сміються за моєю спиною, як тоді, на городі. Я цього не забуду.

Настя знову відчула, як до горла підступає гнів, але цього разу вирішила говорити спокійно.

— Максиме, це все було давно, і вони сміялися не над тобою. Ти сам собі вигадав цю образу. Я не хочу, щоб ми постійно жили в чварах через якісь дурні, надумані образи. Батьки приїжджають лише на кілька днів. Ми повинні якось це вирішити.

Макс помовчав, а потім запропонував:

— Нехай живуть, але я на цей час поїду до мами. У мене немає бажання їх бачити, це не мої батьки, а твої. Не хочу знову відчувати цю напругу.

Настя задумалася. Звісно, це був компроміс, але далеко не ідеальний. Однак на той момент це був хоч якийсь вихід із ситуації.

— Гаразд, – погодилася вона, хоча серце підказувало, що цей вихід лише на один раз не розв’яже проблему. У майбутньому все буде тільки гірше.

Макс зібрав речі і поїхав до своєї матері на весь час приїзду її батьків. Настя провела кілька спокійних днів із рідними. Відсутність чоловіка пояснила терміновим відрядженням. А сама постійно думала про те, що відбувається з її шлюбом.

Коли батьки поїхали, Максим повернувся так, немов нічого не сталося. Вони більше не порушували цю тему, але Настя знала: проблема нікуди не поділася.

Анастасія розуміє, що далі вона дедалі частіше стикатиметься з його небажанням розв’язувати проблеми, з образливістю, прагненням уникати гострих кутів.

Молоді люди поки продовжують жити разом, але осад від цього конфлікту в Насті залишився. Ось правда ж кажуть, що помста минулому – це розправа над майбутнім. Шкода тільки Максим цього не розуміє.

Поки Настя вирішила, що буде придивлятися до їхніх стосунків і далі, адже йти через один скандал – так собі ідея. Але вона все частіше і частіше сумнівається в правильності свого рішення. Бажання розлучитися зі злопам’ятним чоловіком приходить із завидною постійністю.

КІНЕЦЬ.