Якось я помітив, як дружина заnлакала від слів нашого сина, якому на той момент було лише 11 років. Я не став втручатися в цю ситуацію, не став лаяти хлопчика, а почекав тиждень і потім запросив його на прогулянку.

Коли ми йшли парком, я заговорив: -Синку, мені потрібна твоя порада.

Багато років тому я закохався в одну дівчину, одружився з нею і обіцяв нікому не давати в обра зу. Я твердив собі, що ніколи не дозволю її сл із.

Вона була найголовнішою людиною в моєму житті. А коли ти народився, цих головних людей стало двоє.

Тепер мені потрібна порада: як мені вчинити в цій ситуації?

Що ти зробив би на моєму місці?

Син довго думав, а потім подивився мені у вічі і відповів: -Ти повинен покарати мене, тату…

-Синку, це найлегше, що я можу зробити. Але я не буду так чинити. Нікому з нас не потрібні kонфлікти. Мені потрібно, щоб ти став моїм союзником.

Адже для нас обох, мама – найближча та рідна людина на світі.

Давай, як чоловіки, домовимося захищати та оберігати її все життя. Ти згоден? Мій син глянув на мене гордим поглядом, потім багатозначно кивнув і ми, як два дорослі й серйозні мужики, потиснули один одному руки.

Чому я захотів розповісти цю історію всьому світу? Тому що того дня я заклав фундамент не лише наших із сином міцних та дружніх стосунків, а й першого кроку на шляху його становлення чоловіком.

КІНЕЦЬ.