Сьогодні субота. Цього дня чоловік їде на рибалку, а я забираюсь у квартирі та готую вечерю. Але в цей день у мене страաенно розболілася голова. Я вирішила прилягти, сподіваючись, що мені стане краще.

Чоловік повернувся увечері, а я все лежала пластом. Олександр, побачивши, що в холодильнику порожньо, крикнув мені: — Чому ти нічого не приготувала, адже ти знала, що я приїду з риболовлі голодний?

Я на мить розплющила око і сказала, щоб він сам собі приготував. — Навіщо я одружився, якщо вдома навіть нема чого їсти, навіщо мені дружина, якщо я сам можу приготувати?! — зірвався чоловік.

Що зі мною, чоловіка мало хвилювало, його цікавило тільки те, що вдома нічого немає. Зібравши останні сили, я встала з дивана і пішла до кімнати, зачинила двері і лягла на ліжко. Прокинувшись наступного ранку, я зрозуміла, здорова. Стала аналізувати подію.

Я на пенсії, але я продовжую працювати. Виростила двох дітей, тягла все на собі. А подяки ніякої. Крім того, що я працюю, ще й домашніми справами маю займатися. Чоловік у вихідні відпочиває, а я прибираю. Але навіть коли я хво ра, нікого не турбує мій стан.

Олександр сидів на кухні, і я сказала: — Вчора в мене сильно бо ліла голова і я не все зрозуміла, що ти сказав. Якщо я не помиляюся, ти щось казав про розлу чення. Так я згодна. Квартиру продамо, гроші поділимо порівну і житимемо кожен сам собі. Я не збираюся готувати їжу, коли погано почуваюся.

Якщо тебе не влаштовує така дружина, краще знайди собі таку, яка тебе влаштовуватиме. Олександр аж рота відкрив від подиву. Чоловік почав вибачатися, сказав, що такого більше не повториться, але мені було байдуже.

Я більше не дозволю йому так поводитися зі мною. Дочки знають, що я маю намір розлу читися і підтримують моє рішення. Олександр думає, що я жартую, але я налаштована рішуче.

КІНЕЦЬ.