– Моя колежанка, з якою ми разом в кабінеті одному сидимо, одного разу забула вдома свій обід, – сказала якось мені знайома моя. – Вона в лоточках невеличких носить, зазвичай, з дому їжу. Я їй кажу – ну, раз така вже справа в тебе, підемо з нами в їдальню, поїмо сьогодні разом.

У нас їдальня дуже хороша на роботі, смачна та недорога. Ми з дівчатами із задоволенням ходимо туди щодня, усі задоволені. А вона візразу мені – у мене, мовляв, на їдальню цю зараз грошей немає.

Моя знайома Вікторія працює в досить великій компанії, і для більшості колег не секрет, що спочатку вона прийшла туди працювати “по знайомству”: один з топ-менеджерів цієї фірми якраз – її якийсь там далекий родич.

Про це всі знали, але ніхто, особливо, не говорив, і це зрозуміло. Втім, працює Вікторія досить таки сумлінно та відповідально, поводиться гарно та доброзичливо з усіма колегами на роботі, в керівники не рветься, до усіх ставиться добре.

Хоча, останнім часом, ходять такі чутки на фірмі, що їй це просто не треба – фінансове питання в її родині так нагально не стоїть.

У Вікторії заможні батьки та й чоловік добре заробляє – досить успішний бізнесмен. Дітей немає, квартирами-машинами вони з чоловіком забезпечені давним-давно, так що працює Вікторія, як вважають колеги, для спілкування та вигулу суконь красивих своїх, аби вдома не сидіти. Зарплату витрачає лише на себе одну, а зарплата досить непогана у неї, відповідно до посади, звичайно.

Звісно, у більшості колег самої Вікторії все далеко не так благополучно – діти, кредити, недужі батьки, яким догляд потрібний.

Ось і у Дарини, з якої вони сидять в кабінеті зараз, ситуація невесела зараз в житті зовсім: двох дітей вона виховує одна, живе з мамою, аліменти отримує від випадку до випадку і постійно відчуває фінансові проблеми.

У Дарини таке не вкладається в голові. Ну як в наш час можна не мати грошей зовсім?

– Я Дарині відразу кажу, підемо в їдальню, там нормально пообідати навіть за 80 гривень можна. Невже у тебе немає 80 гривень? Тим більше, це ж не кожен день, а один раз, вона ж завжди домашню їжу їсть. А вона мені каже – уявляєш, немає у мене зараз 80 гривень на цей обід, не можу я за раз ці гроші віддати.

У мене, мовляв, взагалі з грошима зараз суцільні проблеми. Одні копійки в гаманці до зарплати залишилося. А зарплата у нас в кращому випадку – через тиждень буде. Ось як люди живуть? Я не розумію! Від зарплати до зарплати проживають все в нуль. Хіба так можна?

А Дарина працює, отримує середню по місту зарплату, її мама – пенсію невеличку. Квартира у них своя, немає ні оренди, ні кредитів. При цьому раз у раз виходить ситуація, коли “пару сотень гривень гривень в гаманці і кілька днів до зарплати». І грошей більше немає.

– Я їй намагалася говорити, мовляв, Дарино, тобі, як нікому, потрібно мати запас грошей, – розповідає Вікторія. – Відкладай гроші! У тебе діти, в кінці кінців. Але вона тільки злиться – мовляв, тобі не зрозуміти, у тебе ситуація інша, ти не знаєш, яке у мене зараз життя. Мені відкласти якісь копійки – то суцільна проблема одна

– Ситуації у вас дійсно різні, – я наголосила Вікторії.

– Ну так, в цьому я згодна. Але на її місці я б перш за все збирала та відкладала гроші. Не знаю як. Он пенсіонери ж навіть примудряються збирати якісь гроші зі своєї пенсії.

Гроші отримають – спочатку відкладуть в запас, потім все інше. Знають, що більше певної суми в день витрачати не можна, і не витрачають. Живуть за коштами, в борги теж не залазять, але заощадження мають якісь. А тут пару сотень гривень може бути в людини?

Того дня Дарина не обідала зовсім таки. Коли подружки пішли в їдальню вона одна голодна сиділа, хоча усім казала, що їсти не хоче.

А коли колеги ще обідали, до Дарини підійшла Олена. Дала їй шматок хліба з маслом, посипаного сіллю, і поділилася чаєм з термоса, який ще вдома зробила. Олена пішла, а Дарина швиденько перекусила трішки.

Справа в тому, що Олена теж живе без чоловіка, у неї немає дітей, але є двоє стареньких батьків, яких вона доглядає. Вона теж обіди носить з собою з дому завжди, тому знає добре, як це без грошей сидіти.

Чи дійсно бідного лише бідний розуміє? Чи все залежить від людини і багатий може поспівчувати і допомогти?

Джерело