– Рито, я тобі вже сказав – моє рішення остаточне. Юрко буде жити з нами, що б ти не говорила, – заявив Єгор.

– Він закінчив дев’ятий клас, цілком може вступити до коледжу і жити в гуртожитку, – заперечила Рита.

– У нього відмінний атестат, він мріє стати програмістом, а для цього треба вступати до університету. Тому Юрій піде в десятий клас і буде жити з нами, – відповів Єгор.

– Але у нас немає зайвої кімнати! – вигукнула Рита.

– У нас чотирикімнатна квартира. Просто прибери свої манікюрні приналежності з кімнати біля кухні. Там буде жити Юра.

– А де я буду приймати клієнтів? – запитала Рита.

– Ну, по-перше, клієнтів у тебе не так вже й багато, а по-друге, я вже давно пропонував тобі орендувати приміщення для роботи. Мені набридло, що в будинку товпляться сторонні люди. Он зараз у сусідньому торговому центрі здають кілька приміщень – винаймай.

– Але ж доведеться гроші платити! І податки!

– Правильно! Заплати податки і спи спокійно! Я вже домовився – завтра прийдуть робітники – поклеять шпалери, ввечері, після шостої привезуть меблі. Приготуй постільну білизну.

Юрій був сином Єгора від першого шлюбу. Він з’явився на світ, коли Єгор і Марія ще були студентами.

Єгор закохався в Марію, коли побачив, як вправно вона керує байдаркою під час сплаву по порожистій річці. Потім вони разом ходили в гори, і він дивувався її незрозумілій сміливості і навіть якійсь безрозсудності. І при цьому вона вміла точно розрахувати маршрут під час гірського сходження і холоднокровно долала перешкоди.

Він захоплювався своєю дружиною, яка вже через півроку після появи Юрки знову ходила в походи, лазила по скелях і сплавлялася по бурхливих річках.

Але, як виявилося, Марія не володіла однією якістю, яку Єгор вважав необхідною в сімейному житті – вона не вміла зберігати вірність чоловікові.

Єгор переконався в цьому сам, коли одного разу застав у лісі недалеко від їхнього табору Марію і одного з хлопців-інструкторів.

До закінчення сплаву залишалося два дні. Єгор не став піднімати галас, але, повернувшись додому, відразу ж зібрав свої речі і пішов. Юрі було тоді чотири роки.

І ось зараз Марії не стало. Все сталося буденно і просто. У неї був напад апендициту, але Марія два дні боролася, терплячи біль, тому що чекала сина, який поїхав на змагання. Як тільки Юра увійшов до квартири, вона викликала швидку, але було вже пізно.

Родичів у них було небагато: прабабуся вісімдесяти трьох років і молодша сестра Марії, яка одна виховувала двох синів, та ще й доглядала за прабабусею.

Єгор і до цього намагався проводити більше часу з сином. Він брав його і Вероніку – свою дочку від другого шлюбу – і гуляв разом з ними, водив їх в цирк, кіно, на атракціони.

Так що брат і сестра були добре знайомі. Правда, Вероніка все ж ревнувала батька до старшого брата. Можливо, ревнощі були обґрунтовані – у чоловіків було багато спільних інтересів.

І ось зараз Єгор повідомив Риті, що його син буде жити у них. Звичайно, Рита була дуже незадоволена.

Юрій зовні ніяк не був схожий на дитину – високий, більше ста вісімдесяти сантиметрів, широкоплечий – хлопець займався боротьбою, небагатослівний, погляд дещо з-під лоба.

Для Рити він був абсолютно чужою людиною, але сперечатися з чоловіком вона не ризикнула.

– Уявляєш, – скаржилася вона по телефону подрузі, коли вдома нікого не було, – це другий чоловік у домі! Мені додається і готування, і прання, і прибирання! А я що, залізна – всіх обслуговувати. Ще й кімнату довелося віддати!

Але, правду кажучи, Юрій не доставляв Ритi жодних клопотів. Він майже весь час проводив у своїй кімнаті, сам підтримував там порядок, сам прав свою білизну, без прохань і нагадувань виносив сміття, завжди ввічливо дякував Ритi після їжі. Гріх було скаржитися на такого підлітка.

Але Рита завжди знаходила, до чого причепитися. Єгору вона нічого не говорила, побоювалася, а подружці постійно скаржилася. І доньку – восьмирічну Вероніку – настроювала проти брата:

– Не можу я тобі нові чобітки купити, дуже багато грошей йде на Юрку.

Одного разу дівчинка запитала батька, чому він витрачає гроші на сина, а їй не вистачає ні на чобітки, ні на новий телефон.

Той, звичайно, зрозумів, звідки вітер дме. Увечері Рита висловилася:

– Чого тобі не вистачає? Навіщо Ніку налаштовуєш проти Юрки?

– А того, що з його появою я на продукти більше грошей витрачати стала, – відповіла Рита.

– Так і грошей в будинку більше стало – я раніше аліменти платив, а зараз вони всі в родині. Та плюс Юркіна пенсія теж тут. І все, що йому треба з одягу і взуття, саме на неї і купується. Так що він тебе не об’їдає, – пояснив Єгор.

Коли вступив в силу заповіт Марії, Єгор і Юрій вирішили квартиру, яку успадкував син, здавати, а гроші відкладати на його рахунок.

Рита знову була незадоволена:

– Живе тут, так нехай всі гроші в загальний котел йдуть.

Єгор зупинив її:

– Рито, а ти за останні півроку скільки заробила?

– Так мені тепер ніде працювати – в моєму колишньому кабінеті живе Юрко.

– Тобто, ти, доросла жінка, дозволяєш собі жити на гроші чоловіка, Вероніка теж живе на мої гроші, а Юрко повинен в моєму домі кожен шматок хліба оплачувати? Припини дорікати моєму синові. Я утримую всю сім’ю.

Рита трохи заспокоїлася. Сама вона намагалася нічого чоловікові не говорити, а дочка продовжувала підбурювати. Вероніка якось влаштувала цілу істерику, висловивши батькові претензію, чому Юрію він дає більше грошей на кишенькові витрати, ніж їй.

– Вероніко, ти зі школи приходиш о другій годині і відразу обідаєш. У Юри більше уроків, після них ще факультативи. Він повертається додому о четвертій-п’ятій, він же повинен десь пообідати, – пояснював їй батько, поглядаючи на Риту.

Це знову вона налаштувала дочку, інакше звідки б Ніка дізналася, кому скільки грошей на картку він переказує.

Присутність Юрія в будинку все так само продовжувала дратувати Риту, але вона мовчала. На незмінне «дякую» юнака вона насилу видавлювала з себе «будь ласка».

Зате Вероніка скандалила через кожен знак уваги батька до сина. Одного разу вона викрикнула Юрію в спину: «Нахлібник! Коли вже ти звалиш звідси!»

Єгор, почувши це, покарав дочку, позбавивши її на тиждень кишенькових грошей. Звичайно, це не поліпшило ставлення дівчинки до брата.

Зрозуміло, що жити в такій обстановці Юрію було важко. Він закінчив школу, вступив до університету, і як тільки йому виповнилося вісімнадцять років, син повідомив Єгора, що хоче переїхати в свою квартиру і жити окремо.

Батько не став йому перешкоджати, а після першого курсу запропонував синові підробіток у своїй фірмі. Юрій погодився.

Ким тільки не працював Юрій під час навчання! Кур’єром, двірником, робітником з обслуговування будівлі! Після третього курсу його прийняли в ІТ-відділ – це була виробнича практика.

Після закінчення університету Юрій почав працювати за фахом у фірмі батька.

Через кілька років Єгор вирішив розширити фірму і відкрити її філію в області. Він запропонував синові стати співвласником бізнесу. Невеликий капітал для цього у Юрія був – він не чіпав рахунок, де протягом трьох років накопичувалися гроші за здачу в оренду його квартири, плюс відсотки на всю цю суму. На даний момент там пристойна сума.

Риту всі ці роки Юрій не бачив. А ось Вероніка іноді з’являлася на роботі у батька. Вона в цей час вже вчилася в університеті, а до Єгора забігала, щоб попросити грошей потай від матері.

На Юрія вона дивилася все так само зневажливо і жодного разу не привіталася з ним.

У двадцять сім років Юрій одружився. До цього часу він вже повністю вивчив роботу компанії, і Єгор довірив йому управління філією.

А ще через два роки сталося нещастя – Єгора відвезли прямо з роботи на швидкій. Виявилося, що це інфаркт. Врятувати його лікарям не вдалося.

На наступний день після похорону Рита і Вероніка з’явилися у фірмі і заявили Юрію, що вони збираються самі керувати бізнесом Єгора.

– Половина бізнесу в будь-якому випадку буде належати мені, другу половину розділять на три частини. Так що тобі, Юрочко, дістанеться одна шоста. Володіти нею ти можеш, але керувати тут ти більше не будеш, – заявила Рита.

– Тож збирай, братику, манатки і забирайся звідси, – додала Вероніка.

– Ви так впевнені у своїх правах? Пред’явіть хоч один документ, який їх підтверджує. Немає? Тоді ви вільні. Я, на відміну від вас, офіційно є співвласником даної фірми. Про ваші права поговоримо пізніше, коли оголосять заповіт, – спокійно відповів Юрій.

– Ми зараз же підемо до нотаріуса і відкриємо спадкову справу, – повідомила Рита, виходячи з кабінету.

Але коли в установлений термін заповіт було відкрито, Риту і Вероніку навіть не запросили, тому що їхніх імен у ньому не було. Все своє майно Єгор заповів синові.

Юрій порадився з дружиною, і вони прийняли таке рішення:

Риті і Вероніці він купив двокімнатну квартиру. Оплатив Вероніці останній рік навчання в університеті. І запропонував їм обом далі жити самостійно.

Сам він з дружиною переїхав до квартири батька (квартира належала тільки йому). Незабаром у них народився син. Його назвали Єгором на честь діда.

Юрій продовжив сам керувати фірмою, і у нього це дуже непогано виходило.