Я одружена з Олегом вже 2 роки. За що я його покохала? Ну, перш за все – за добре серце. Якось я побачила у нього в телефоні фотографію діток. Старша дівчинка, десь на вигляд 7 років та молодший хлопчик.

Перша думка – це його діти від першого шлюбу.

Адже ми почали зустрічатися вже у досить зрілому віці, нам було тоді по 30 років.

– Ні, це мої племінники. Старшу звати Зорянка, молодшого Степанчик, він ще до садка ходить, – сумно відповів Олег.

Як виявилося, декілька років тому сестра Олега та її чоловік розбилися у страшній автокатастрофі закордонним. У них були труднощі з фінансами та вони поїхали на заробітки у Польщу. Тоді Зорянка та Степанчик жили з бабусею, Галиною Василівною.

Зараз дітки також живуть у бабусі, Олег часто приїздить до них у гості. І всіляко допомагає з фінансами. То продукти купить, дає гроші на одяг, оплачує комунальні послуги чи забирає Зорянку зі школи.

Я часто передавала їм якісь солодощі, іграшки. Потім Олег почав брати дітей на спільні прогулянки, ми ходили у кафе, на атракціони чи в кінотеатр.

І от коли ми з Олегом розписалися, то я почула дуже дивну фразу від свекрухи:

– А малих ви коли заберете?

Ну, по-перше, діти – то не якісь там речі чи меблі, аби їх забирати. А по-друге, я не дуже горю бажанням виховувати їх.

Ви не подумайте, я не якесь там безсердечне стерво.

Просто як вам пояснити… Для мене це чужі діти. Але я завжди намагалася знайти з Зорянкою та Степанком спільну мову. Часто забирала їх до нас на вихідні, на свята купувала найдорожчі іграшки, конструктори, ляльки. Якщо свекруха чи Олег затримувалися на роботі, я їхала з іншого кінця міста, аби забрати Зоряну і школи та відвести на танці.

Але мені здається, що свекруха приймає це все як  послуга “безкоштовна нянька”. Наприклад, на вихідні, коли ми хотіли з Олегом побути удвох або ж поїхати на день народження до друзів. Всі плани нам обламувала свекруха, коли просила посидіти з дітками.

– Але ж ми обіцяли друзям, нас вже чекають у гості.

– А тобі важко? Вони ж дітки! Ще й сирітки до того! – дорікає у слухавку пані Галина.

Спершу мені було дуже соромно відмовляти. Але потім це вже почало на мене тиснути та дратувати. Олега також не влаштувала роль няньки.

Ми живемо у невеликій, двокімнатній квартирі, де нема ні дитячого майданчика поруч, ні школи чи садка. А свекруха має простору трикімнатну квартиру. Діти вже звикли до неї. Ти паче, пані Галина ще здає в оренду свою іншу квартиру, тому має надійний дохід. І не забувайте, що Олег фінансує всі витрати на племінників.

Ми не жаліємо часу чи грошей на діток. Я їх дуже люблю. Але така нахабність свекрухи просто відштовхує. Ну я також планую бути мамою, але не зараз, бо важка ситуація в країні. А як я буду ради давати з трьома дітьми? А якщо їх буде більше? Я не мріяла про багатодітну родину точно!

Тільки от свекруха вже встигла нажалітися всім родичам, що ми такі безсердечні та черстві люди, діточок не хочемо взяти. Ну, знаєте, я на таке не підписувалася. Олег дає гроші, забирає племінників на вихідні, але більшого ми не хочемо робити. Все-таки, я розумію, що для когось наша позиція буде неправильною. Однак, гляньте на цю ситуацію з нашого боку.

Сподіваюся на адекватну пораду! Дякую за розуміння!

КІНЕЦЬ.