– Тобі дістався такий гарний чоловік – а хто його виховав? – суворо запитала свекруха. – Я! Думаєш, я для тебе його виховувала, щоб ти прийшла на все готове? Ні! Я для себе виховувала і завжди разом із ним у всі подорожі їздила. Ти прийшла в нашу сім’ю, а не навпаки. Тому ми наші традиції заради твого бажання змінювати не будемо! Це ти з нами їздиш у подорожі, а не я з вами.

– Вадику, твоя мама мені сьогодні заявила, що їде відпочивати з нами! Ти що, знову купив їй путівку?

– Ні, поки намагаюся пояснити, що ми плануємо відпочивати удвох. Але, мабуть, вона у своєму репертуарі.

– Знаєш, за 3 роки ми з тобою жодного разу не літали у відпустку без неї, і цього разу я так не полечу. Можеш відпочивати з мамою, якщо хочеться, а я краще вдома залишуся.

Вадим з Євою зібралися у відпустку в Грецію, щоб зустріти там Новий рік і на сонечку погрітися. І Ганна Денисівна одразу стала збирати валізи, щойно дізналася про їхні плани. Мати Вадима завжди літала з ними в усі подорожі, навіть у медовий місяць після весілля напросилася.

– Я вам заважати не буду, – казала свекруха.
– Мені головне подорож, і щоб син був поруч, а ввечері я сама собі знайду заняття.

– Ганно Денисівно, але ж ми планували провести ці два тижні тільки вдвох, – намагалася заперечити Єва. – Ми з Вадимом тільки одружилися, і це наш перший сімейний відпочинок.

– Єво, мій син і так тепер твій, не забороняй мені з ним спілкуватися хоча б у відпустці. Він завжди брав мене із собою на відпочинок.

Два тижні вони провели тоді втрьох.

Мама Вадима їздила з ними на всі екскурсії, лежала на пляжі на сусідньому шезлонгу, дивилася фільми з подружжям у їхньому номері і ні на крок не відходила.

Єва тоді вирішила, що це не зіпсує їм відпочинок, адже життя довге, і ще багато подорожей у ньому буде. Але вона й уявити не могла, що свекруха їздитиме з ними скрізь.

Коли Вадим намагався їй відмовити і просив цього разу залишитися, Ганна Денисівна ображалася і плакала, дорікаючи синові в безсердечності, а невістці в тому, що заважає їм спілкуватися.

Вадим був єдиною дитиною, і мати його виховала одна. Вона розповідала, що син часто хворів, тому в садок ходив рідко. Жінка працювала в бібліотеці, і їй дозволяли брати дитину з собою, тому Вадим дуже рано почав читати.

Ганна Денисівна мріяла, що син виросте, здобуде гарну освіту, почне пристойно заробляти, і тоді вони подорожуватимуть, подивляться багато країн.

Як у тих книжках про мандрівників, які вона читала Вадиму. Це була найбільша мрія в її житті.

Коли син став-таки добре заробляти, вона намагалася ні в чому собі не відмовляти: просила гроші на дорогий одяг, косметику, їздила з ним у всі поїздки і казала, які подарунки дарувати.

– Вадику, я так хочу новий ноутбук! Мій же зовсім старий став, а на нових таке гарне зображення – ти б бачив. – Мати завжди казала, що їй подарувати на День народження і свята. І сама теж запитувала, що подарувати синові й невістці, вважаючи, що подарунок має бути корисним і без сюрпризів

За перший рік сімейного життя Єва зрозуміла, що свекруха завжди намагатиметься бути поруч із ними. Вона навіть хотіла жити у Вадима з дружиною, коли вони купили нову квартиру.

– Вадиме, твоя мама не буде з нами жити, вона й так тут майже цілодобово, – сказала Єва, коли свекруха пішла від них якось увечері.

– Я їй так і сказав, тим більше, вона живе через будинок від нас.

– Ти дуже турботливий син, я з повагою ставлюся до Ганни Денисівни. Але в нас із тобою своя сім’я, і я хочу не просто окремо жити, а й у відпустку їздити з тобою без мами. Хоча б іноді. А вона цілими днями у нас, коли ти вдома, і в кожній поїздці теж.

– Єво, я обіцяю, що вона звикне, просто потрібен час. Адже я постійно її брав у відпустку, навіть коли їздив із друзями. Якщо просив залишитися, вона потім тижнями ображалася і волала до моєї совісті, тиснучи на жалість і свій вік.

– Якщо ти не привчиш її до думки, що в тебе є і своє життя, то так буде завжди. А коли будуть діти, вона буде теж скрізь із нами? Я хочу хоч трохи свободи мати й особистого простору.

Але розмови на Ганну Денисівну не діяли.
Вона спочатку ображалася, а потім продовжувала поводитися, як раніше. При цьому, завжди створювала видимість турботи і щедрості, дорікаючи потім невістці в тому, що та не цінує зусиль свекрухи.

По суботах Ганна Денисівна приходила рано вранці, бо знала, цього дня Єва займається прибиранням у квартирі, а жінка зголошувалася допомогти.

Але, замість допомоги, вона просто дивилася телевізор, перевіряла, як складені речі сина в шафі, й іноді могла протерти пил. Єву це дратувало, але якщо вона просила свекруху не приходити, та дзвонила синові та плакала в слухавку, що невістка з нею поводиться грубо замість подяки за допомогу.

– Єво, Вадик сказав, що ви в торговий центр у п’ятницю збираєтеся, бо в тебе фен зламався, – сказала свекруха навесні перед святами.

– Так, хочу купити фен і погуляти трохи. Ми останні місяці багато працюємо і давно навіть у кіно не були.

– Я тобі фен на восьме березня подарую, не купуй новий.

– Та навіщо вам витрачатися, Ганно Денисівно, я можу сама купити.

– Ти ж знаєш, я люблю корисні подарунки. А так ще й голову ламати не доведеться, що дарувати.Єва погодилася і забула про фен на кілька днів, раз свекруха наполягла на подарунку.

Останній робочий тиждень був коротким, і Ганна Денисівна сказала, що восьмого прийде привітати невістку зранку, бо потім хоче з’їздити до подруги. Єва купила подарунок свекрусі, і коли та прийшла, вони обмінялися коробками.

Коли молода жінка відкрила свою, то побачила, що в новій коробці лежить старий фен.

– Я коли фен купила, вирішила його спробувати, і він так гарно сушить, та ще й шуму від нього майже немає, – сказала свекруха, коли Єва запитала, чому в коробці старий фен свекрухи.

– Я новий собі залишила, а тобі свій вирішила подарувати, щоб у тебе хоч якийсь був. Я ж обіцяла тобі фен подарувати! Він абсолютно робочий.

– Знаєте, а нехай у вас тоді два фени буде, я собі сама куплю, – відповіла Єва, дивуючись хитрості свекрухи.

– Ти що, відвертаєш ніс від мого подарунка?

– Ганно Денисівно, хіба можна старий фен назвати подарунком? Я ж не просила вас нічого мені дарувати, тому можна було і не влаштовувати все це.

– Ти така невдячна! Живеш на всьому готовому з моїм сином, а від хорошої речі відмовляєшся, замість того, щоб сказати “дякую”.

Ішов час…
До Нового року залишався місяць, і потрібно було бронювати готель і купувати квитки. Єва просила Вадима зробити це тихо і нічого не казати матері, коли вони збираються їхати. Але чоловік боявся, що вона образиться і знову перестане з ним розмовляти. Та й як залишити її саму на свята?

Подружжя посварилося, і Єва сказала чоловікові, що не полетить святкувати Новий рік зі свекрухою, вже краще тоді проведе цей час удома.

Ганна Денисівна завжди контролювала такі моменти, тому щодня запитувала, коли Вадим збирається брати квитки. І нагадувала, що вона теж планує з ними летіти.

– Єво, якщо хочеш, поговори з нею сама, – сказав Вадим увечері. – Я намагався натякати, потім говорив прямо, що ми хочемо цей Новий рік провести удвох. Але без толку.

– Просто не купуй їй квиток – і все! У чому проблема?

– Вона тоді взагалі дуже образиться і буде дутися цілий рік. Я хочу, щоб усе мирно було. Щоб вона сама зрозуміла нас і вирішила залишитися вдома.

– Добре, якщо ти не можеш, то я з нею поговорю. Але я буду говорити прямо, без натяків і недомовок. Якщо хоче, то нехай на мене ображається – на скривджених воду возять!

Наступного дня Єва зателефонувала свекрусі і сказала, як є: вони з Вадимом летять без неї, бо ще жодного разу не були удвох у відпустці. Ганна Денисівна, звісно, відмови не прийняла, звинувативши невістку в тому, що та налаштовує сина проти матері й прирікає її на самотність у таке свято.

– Тобі дістався такий гарний чоловік – а хто його виховав? – суворо запитала свекруха. – Я! Думаєш, я для тебе його виховувала, щоб ти прийшла на все готове? Ні! Я для себе виховувала і завжди разом із ним у всі подорожі їздила.

Ти прийшла в нашу сім’ю, а не навпаки. Тому ми наші традиції заради твого бажання змінювати не будемо! Це ти з нами їздиш у подорожі, а не я з вами.

Але Єва лише повторила свої слова і попрощалася.

Тоді свекруха зателефонувала Вадиму, і той підтвердив, що рішення вони з дружиною ухвалили разом і не хотіли образити цим Ганну Денисівну.

Увечері після роботи подружжя сіло за ноутбук, щоб знайти відповідні рейси та забронювати готель, коли у двері подзвонили.

– Вадику, без мене ви не поїдете!
На порозі стояла свекруха з паспортом у руках і валізою. – Я не дозволю порушувати наші з тобою сімейні традиції!

– Мамо, я ж уже все пояснив тобі сьогодні. Ми іноді хочемо побути удвох.

– Ми завжди з тобою відпочивали разом, і я хочу, щоб так це і залишилося! Дружина сьогодні одна, завтра інша, а мати в тебе одна назавжди! Тож оформлюй квиток і на мене теж, а я поки що у вас поживу до від’їзду, щоб твоя дружина не провернула корисливий план за моєю спиною.

Єва була в шоці від поведінки свекрухи. Поки подружжя з’ясовувало стосунки, Ганна Денисівна занесла валізу в кімнату, дістала речі і сказала, що прийме душ. Вона поспішала до них після розмови з сином і не встигла зробити це вдома. А потім буде разом із ними вибирати квитки – і хай тільки спробують купити без неї.

Щойно за жінкою зачинилися двері ванної, Єва в категоричній формі зажадала від чоловіка, щоб він поставив матір перед фактом – подружжя летить удвох. І попросив маму піти жити до себе. Але чоловік не хотів скандалити і став умовляти її відступити, щоб не сваритися перед Новим роком.

– Тоді бажаю вам гарного відпочинку, тому що я не полечу! Я тебе вже попереджала.

Молодій жінці було прикро, що чоловік знову поступається і дозволяє матері займати більшу частину простору в їхньому житті. Незважаючи на вмовляння чоловіка й обіцянки, що це востаннє, Єва зібрала речі й заявила, що поїде до подруги, бо жити з Ганною Денисівною вона не планує.

Вона йшла засніженою дорогою, везучи за собою валізу, і думала, що якщо в неї колись буде син, вона нізащо з ним так не вчинить.

Як свекруха не розуміє, що син не її власність, і вона просто не дає їм спокійно жити. Дивно, що Ганна Денисівна на побачення разом із ним не ходила, коли вони з Вадимом зустрічалися. Адже тоді вони проводили багато часу разом і навіть на турбазу взимку їздили. Удвох! Єва згадувала, як тоді було добре.

– Єво, вибач мені, я всю ніч не спав і зрозумів, як боюся тебе втратити, – Вадим зателефонував рано вранці, коли Єва їхала на роботу. – Я теж хочу поїхати у відпустку тільки удвох.

– Мати тобі цього не дозволить, поки ти з нею в усьому погоджуєшся. Я не йду від тебе, просто не поїду з вами. Можеш навіть не вмовляти, бо для мене це не відпочинок. Твоя мама завжди базікає без угаву і тягає тебе під руку скрізь, тож я все одно в такій відпустці тебе майже не бачу.

– Ти маєш рацію, я це розумію і тому вчора не купив мамі квитки.

– І вона з цим змирилася?

– Ні, ми посварилися, але я впевнений, потім вона охолоне і все зрозуміє. Повертайся, будь ласка, додому – я хочу зустріти цей Новий рік із тобою.

Вадим із матір’ю посварилися настільки, що вона йому не дзвонила два тижні, чого до цього ще жодного разу не було. Коли зателефонувала, насамперед намагалася вмовити взяти її з собою, навіть пропонувала половину вартості оплатити. Але цього разу Вадим тримався стійко і не сказав матері навіть назви готелю.

У нього тепер своя сім’я, і дружині він приділятиме багато часу й уваги, незважаючи на те, що матір він дуже любить.

Подружжя купило квитки і полетіло за тиждень до свят. Перед від’їздом вони заїхали привітати Ганну Денисівну з прийдешнім і вручити подарунок.

– Не потрібні мені ваші подачки! Головний подарунок ви мені вже підкинули, – свекруха образилася і навіть увійти не запропонувала, хоч подарунки і прийняла.

Вадим з Євою полетіли і провели прекрасну довгоочікувану відпустку удвох. Коли вони повернулися, свекруха зателефонувала синові і сказала, що до кінця ще не пробачила їх і відпочивати тепер сама з ними не хоче.

Як з’ясувалося потім, вона зустрічала Новий рік у подруги, до якої приїхали старі друзі. І там познайомилася з чоловіком, який зараз до неї залицявся.

Тепер свекрусі цікаве не тільки життя сина і невістки, а й своє власне. Тому по суботах вона більше не приходить зранку раніше і не відвідує Вадима з Євою частіше ніж раз на тиждень.