— То ось, чого ви живете постійно в цих злиднях! — вигукнула я, побачивши, в яких умовах живуть мій син і невістка.

Я вперше приїхала до них у гості після весілля. Ну як весілля – розпису. Одружилися вони пів року тому, а я тоді була в Німеччині. Працюю там, живу там, відклала грошей, забезпечила собі нормальне життя.

І ось нарешті вирвалася додому — хотіла побачити, як влаштувалися молоді, думала, що вони в нормальних умовах живуть.

Але те, що я побачила, мене просто шокувало.

Квартира — маленька, орендована, обдерті шпалери. Шафа відчинена, а в ній — якісь вицвілі футболки, затерті джинси, носки заштопані.

Дивлюся — поличка з їжею. Макарони найдешевші, рис у пакеті такий, що розварюється в кашу. Олія — якась акційна, я б таку навіть у салат не налила. Кілька банок консерв, які, мабуть, купували по знижці.

Відкриваю ванну — на поличці валяється зубна паста, вже так додавлена, що, мабуть, ще трохи, і вони будуть її різати, щоб звідти вишкребти залишки.

Креми в баночках у невістки — кожен вичавлений до останньої краплі, навіть кришечки зсередини вичищені. Шампунь — розбавлений водою.

Я повернулася до них, склала руки і видихнула.

— Ви що, жити нормально не можете?

Невістка почервоніла.

— Ми економимо, адже збираємо на своє житло, нам ніхто не допомагає.

— Та це не економія, це злидні, — перебила її я.

— Ось ця паста на що вам? Ви ж більше часу витратите, щоб ту краплю видавити, ніж коштує новий тюбик!

Відкриваю шафку з одягом — якісь дитячі речі зі слідами зашитих дірочок. Витягую пару шкарпеток — теж зашиті!

— Ти серйозно це носиш? — звертаюся до сина.

Він знизує плечима:

— Ну, якщо ще нормальні, Алінка зашила, то чого ні.

Я не витримала. Я влаштувала їм ревізію.

Викинула все зайве, від дешевої їжі до старого одягу. Креми — у смітник. Зубні пасти — теж. Навіть ті речі, що вони, мабуть, “ще поносять”, я не залишила.

Невістка стояла збоку, губу закусила.

— Мамо, — пробурмотів син, — та навіщо це все?

— Бо бідність притягує бідність! — чітко відказала я.

— Якщо ти живеш серед злиднів, то злидні будуть з тобою завжди. Ви ж молоді, починайте жити по-людськи!

Я залишила їм трохи грошей, щоб купили нормальні речі. А потім поїхала назад до Німеччини.

Я упевнена в своїй правоті. Адже я бачила, як люди з такою “економією” застряють у злиднях на все життя. Хіба не так? Що ви думаєте, правильно я у них повелася?

Джерело