Поверталася одного разу з роботи додому. Автобус був наповнений вщерть. І так кожен день – я вже звикла. Я залізла всередину і взялася за поручень.

Поруч зі мною сиділа ваг ітна дівчина. Вона читала книгу і розглядала краєвиди за вікном. На наступній зупинці в автобус зайшла нахабна хабалка.

Вона почала всіх розпихувати і грубо висловлюватися – навіть при дітях. Добрими манерами там навіть не пахло.

Вона штовхала всіх лі ктями і прагнула пробратися в середину. Встала жінка прямо біля мене. Вона оглянула всіх сиділи пасажирів і вирішила вчепитися саме в ваг ітну дівчину.

– Ну і молодь. Гляньте, вперлася в книжку, щоб місцем жінці похилого віку не поступатися. А ти стій тут з сумками. Ніякої поваги!

– Ти не бачиш, що вона в положенні? – заступилася за бідолаху старенька.

– Вона що, цариця?

Всі ми були в положенні. На полі народжували – і далі йшли тиснути пшеницю.

А зараз ваг ітні тільки відсиджуватися можуть і прибіднятися! І тут старенька не витримала: – Ну, раз в полі народила, то і в автобусі постоїш!

Всі пасажири мало не впали від сміху. Старенькій, звичайно, величезну повагу за таке логічне рішення безглуздої ситуації.

КІНЕЦЬ.