– Ти знову купив продукти не там, де я казала? Антоне, ми що, не можемо дозволити собі нормальний супермаркет, як це роблять усі? Я бачила, як Христина сьогодні виклала у сторіс стіл із авокадо, чері й лососем. А ти знову приніс дешеву гречку і макарони, які розварюються.

Після цього діалогу я мовчки поставив пакети на стіл і вийшов із кухні. Слова Христини розчарували мене до глибини душі. Адже ми живемо не так уже й погано, я стараюсь з усіх сил, але їй усе не до вподоби. Вона весь час порівнює наше життя з тим, що бачить у стрічці соцмереж. І, здається, забуває, що реальність ідеальних постів – це лише обкладинка.

Мене звуть Антон, мені 32 роки, і я вже два роки живу з Христиною. Коли ми познайомилися, я закохався в її життєрадісність і амбіції.

Христина працює SMM-спеціалістом, і тоді її робота здавалася мені цікавою та креативною. Але тепер я розумію, що її обізнаність у світі соцмереж стала нашою найбільшою проблемою. Вона не лише порівнює себе з іншими, але й очікує, що наше життя відповідатиме стандартам, які диктують Instagram і TikTok.

Ми мешкаємо у просторій квартирі, яку я успадкував від своєї бабусі. Я зробив у ній капітальний ремонт, витративши чимало коштів і зусиль. Навіть друзі, які приходять до нас у гості, захоплюються нашим інтер’єром. Спершу Христина теж раділа. Але з часом її ентузіазм згас.

Одного разу вона показала мені пост нашої спільної знайомої, де та милувалася своєю новою квартирою в елітному комплексі.

– От подивись, яка краса, – сказала Христина, показуючи фото.

– Так, красиво, але ми не можемо собі цього дозволити, – відповів я спокійно.

– Знаю, але чому ми завжди себе обмежуємо?

Я ледве стримався, щоб не відповісти грубо. Ми себе обмежуємо? Та в нас чудове житло, і я пишаюся тим, що зміг його облаштувати. Проте в очах Христини квартира більше не здається достатньо “Instagram-вартою”.

Улітку я організував для нас поїздку Карпатами. Ми відвідали куточки нашої України. Це була дорога путівка, але я хотів, щоб у Христини залишилися найкращі враження. Тоді вона була щаслива і навіть виклала купу фото з підписами типу: “Моя мрія стає реальністю”. Я був певен, що ми маємо чудові стосунки і спільне майбутнє.

Але минуло кілька місяців, і все змінилося. У стрічці Христини з’явилися фото її знайомих на Мальдівах. Тепер вона говорить, що наша подорож “теж була непоганою, але це не зовсім те”.

Мені важко змиритися з тим, що Христина оцінює наше життя крізь призму чужих світлин. Я намагався пояснити їй:

– Христино, це все постановки. Ніхто не живе так, як показує в соцмережах.

– Але чому вони можуть, а ми ні?, – зауважила вона.

Я думав, що Христина, як людина, яка щодня працює з соцмережами, чудово розуміє, наскільки це ілюзія. Але її бажання відповідати цим стандартам здається сильнішим за здоровий глузд.

Наше весілля заплановане на наступне літо. Замість того, щоб радіти, я відчуваю дедалі більше тривоги. Христина вже створила Pinterest-дошку з весільними ідеями, і всі вони виглядають як з рекламного буклету. Я боюся, що вона хоче влаштувати не свято для нас двох, а фотосесію, яка отримає максимальну кількість лайків.

Чи можу я бути впевнений, що її очікування не зруйнують наші плани? Чи буде вона постійно незадоволена навіть після весілля? А якщо в нас з’являться діти, чи не стане їхнє дитинство черговим приводом для порівнянь і змагань?

Я розумію, що соцмережі не можна просто заборонити чи виключити з її життя. Вони є частиною її роботи та інтересів. Але водночас вони руйнують наше особисте життя. Я хочу сімейного затишку, де ми цінуємо одне одного, а не лайки та підписників.

Я написав цю історію, щоб поділитися своїм болем і сумнівами. Як бути у такій ситуації? Чи можливо допомогти Христині змінити своє ставлення до життя? Чи варто шукати компроміс? А можливо, це лише марна справа, і я маю поставити під сумнів саму ідею одруження?

Буду вдячний за будь-які поради чи думки.

Джерело