Як каже мама, моя старша сестра вдало побувала заміжньою: коли Аліна залишилася вдовою, то в неї з’явилося дві квартири. Одну, трикімнатну, вони купили в шлюбі з прицілом на появу дітей, другу, однокімнатну, її чоловік успадкував.

Через кілька років Аліна стала жити з чоловіком, у них зʼявилися діти. Живе сім’я Аліни в трикімнатній, другу квартиру Аліна здає.

Коли мені було двадцять років, мій молодий чоловік запропонував жити разом. Я сказала мамі, що скоро з’їду, вона звернулася до Аліни, яка перебувала в пошуку нових квартирантів.

Аліна зателефонувала мені, запропонувала орендувати її квартиру. Ми погодилися. Вартість сестра назвала в півтора раза меншу, ніж ми розраховували. Квартира в зручному місці: мені можна було легко виїхати в інститут, а моєму хлопцю близько до роботи. Сестра попередила, що не потерпить скарг від сусідів, свинства і несвоєчасної оплати, якщо що, то виставить, не зверне уваги на те, що ми родичі.

Ми отримали ключі, заїхали. Квартиру відмили, меблі переставили, дрібниці всякі(розповідь для сайту Рідне Слово) купили, зробили затишок.

Оплату не затримували, показання лічильників передавали вчасно, чеки про оплату комуналки висилали щомісяця. У сусідів не було приводу на нас скаржитися, ми з коханим поводилися тихо.

Я стала помічати, що наші з Аліною стосунки погіршуються. Прямо ми не сварилися, але з’явилися незадоволені інтонації в її голосі, спілкування стало не таким теплим, як раніше. Я відчувала, що щось не так, але зрозуміти не могла, де я завинила. Вирішила, що гроші за оренду відвезу готівкою, поговорю із сестрою.

Аліна відбивалася від розпитувань хвилин десять, потім розкололася:

— Ти ж знаєш, що гроші з оренди я відкладаю дітям на навчання? – вона задала питання, я кивнула, сестра продовжила: – Мама наполягла, щоб я не сміла ломити для вас ринкову вартість, витребувала знижку. Мої діти втрачають гроші. Мені це не подобається.

Я не знала про те, що низька вартість оренди є чиєюсь домовленістю. Мені Аліна вартість назвала, я думала, що це її ініціатива. Запитала в сестри, чому вона злиться на мене, а не на маму. Я нічого не просила, жодних знижок. Керувалася принципом: дають – бери. Запропонувала Аліні підняти оренду до суми, яка б її влаштовувала.

— Вибач, я так не можу. Все таки ти моя сестра. Ситуація така: гроші потрібні, але з тебе я не можу брати більше, – сказала Аліна.

Я їй повідомила, що щойно ми знайдемо іншу квартиру, то з’їдемо. На мій погляд, це був єдиний вихід, оскільки більше грошей (розповідь для сайту Рідне Слово)сестра з нас би не взяла, а невдоволення Аліни продовжувало накопичуватися. Аліна для пристойності зробила спробу мене відмовити, але я наполягла. Розлучилися ми тепло, я відчувала, що сестра задоволена моєю поведінкою.

Мама нас не зрозуміла, ні мене, ні сестру. Вона стала наговорювати на Аліну, що так не чинять, ми ж сестри, і мама на місці б Аліни взагалі не стала брати гроші з рідної сестри.

Весь негатив від слів мами і після сварок із нею сестра вивалювала на мене: даремно вона взагалі погодилася, не хотіла мене впускати, бо знала, що через моє проживання в її квартирі з’являться проблеми. Мене це зачепило: Аліна робила з мене цапа-відбувайла. Запитала в Аліни, хто винен у тому, що вона не змогла відстояти перед мамою ту суму оренди, яка б її влаштувала? Хіба я?

Ми зняли іншу квартиру. Коли з’їжджали, все помили і повернули меблі на свої місця. Комуналку оплатили, гроші за непрожитий час вимагати не стали.

На мій погляд, я не зробила нічого, що могло б образити сестру. У призначений час платила стільки, скільки вона сказала. Щойно зрозуміла, що Аліну щось не влаштовує, не стала закочувати сцени, вирішила з’їхати. Єдине, огризнулася, коли вона, роздратована словами мами, на мене нападала. І то мої слова були правдою, а не спробою принизити чи образити.

Мама не почула від мене жодного поганого слова, хоча до цієї ситуації привів її довгий ніс. Нам з Аліною треба було домовлятися безпосередньо, без посередниці в особі мами, яка надиктувала Аліні умови. Я переживала за їхні сварки, хотіла, щоб вони знайшли спільну мову. І вони знайшли.

Мама й сестра між собою помирилися, дружно призначивши мене винною: я ж бачила, що ціна значно нижча за ринкову, могла б платити більше за власною ініціативою. Я дар мови втратила, коли це почула.

Через кілька років я вийшла заміж. Чоловік, який був свідком цієї історії з орендою, недолюблює моїх рідних. Я, зізнатися, теж не палаю любов’ю до мами й сестри.

Усе-таки мають рацію люди: не можна мати з родичами товарно-грошові відносини.

КІНЕЦЬ.