Чоловік вибрав сторону у моєму конфлікті з його мамою, тож тепер усе стає кришталево ясно. Нашому шлюбу настав кінець.

Я не готова й надалі пов’язувати своє життя з людиною, яка не заступається за свою дитину, нехай навіть нападник – улюблена мама.

Якби проблема була тільки в моїх особистих стосунках зі свекрухою, я б ще стерпіла, жодних проблем не було б, але вона постійно чіпляє нашу дочку. На неї вона перейшла, коли зрозуміла, що мене її випади зовсім не чіпають. А ось дитина ще не вміє ігнорувати.

Я ж не дозволю, щоб якась розпещена життям старенька прищеплювала моїй дитині комплекси. Нехай заради цього мені й доведеться розлучитися з чоловіком.

Свекруха звикла, що за все її життя всі мовчки й улесливістю заглядають їй у рота, терплячи огидний характер і боячись зайвий раз в’якнути. Вона з родини якогось високопосадовця, тож манія величі у неї з дитинства. Завдяки татові вона має свій бізнес, чоловіка загнобила і він її покинув, сина тримає на короткому повідку.

Зі мною вона теж спробувала взяти такий самий тон спілкування, але не пройшло. Я не можу похвалитися, що теж володію своїм успішним бізнесом, але на квартиру і машину заробила собі сама, так що і я чогось вартую.

Спочатку я намагалася ввічливо ставити свекруху на місце, відповідаючи на її колкі зауваження, а потім почала просто ігнорувати, я просто дивлюся на неї порожнім поглядом, а коли вона закінчувала свою критику, чекаючи на мою реакцію, чемно цікавлюся “ви щось сказали?”.

Це свекруху дратувало до побілілих кісточок пальців, але вона теж не дурна, щоб виставляти себе недалекою істеричкою, тому вона згодом від мене відв’язалася і теж почала ігнорувати.

Наш нейтралітет тривав, доки не народилася дочка. Свекруха одразу почала говорити гидоти, хоча, здавалося б, до єдиної внучки бабуся могла б і перейнятися любов’ю, але свекруха любить тільки себе.

І ноги у дитини криві, і щоки товсті, і губи негарної форми, і голос неприємний. Дитина була зовсім маленька, тому все це призначалося мені, ніби підкреслюючи, що дитина пішла не в їхню шляхетну породу.

Я мовчала і ігнорувала, бо сподівалася, що у свекрухи вистачить мозків припинити зі мною воювати таким чином, коли дитина підросте.

Не вистачило. Кожна зустріч супроводжувалась висловлюваннями на тему того, що з нашою дитиною щось не так. Добре, що ці зустрічі бували вкрай рідко, тому особливо нерви мені не псували.

Але дочка росла, зараз їй п’ять років, а бабуся стала говорити гидоти вже безпосередньо дитині. І малює вона якісь каляки-маляки, зовсім таланту немає, і посмішка у дитини крива, і волосинки рідкі.

Бабуся відвела душу і поїхала, а дитина потім плаче, їй прикро, вона намагається менше посміхатися, бо бабуся сказала про криву усмішку.

Я не одразу зрозуміла, в чому проблема, бо такі розмови свекруха вела з онукою наодинці. Але потім дочка розповіла, звідки у неї думки, що не треба посміхатися.

Чоловікові я влаштувала скандал і поставила його перед фактом, що ноги свекрухи в нашому будинку більше не буде. А якщо він не зможе до своєї мами це донести, то я її особисто за двері викину.

Не дивно, що коли свекруха приперлася до нас ще раз, стався серйозний скандал, під час якого свекруха повною мірою апелювала до сина.

– Ти дозволиш їй виганяти рідну матір і так із нею розмовляти?

Квартира моя, тому мені начхати, що там думав з цього приводу чоловік. Маму я його випроводила, а насамкінець вона поставила чоловіка перед фактом, що він повинен вибрати, з ким йому залишатися – зі мною чи з мамою.

Мені здавалося, що чоловік є адекватним, тому вибере сім’ю, але я помилилася. Чоловік настільки побоявся втратити мамину матеріальну підтримку, що того ж вечора почав збирати валізу.

Ще й виставив усе так, наче я винна, бо він не може терпіти, коли ображають його маму. А образи дружини та дочки він терпіти може.

– Ти ж розумієш, це мама, а дружин та дітей у мене ще багато може бути, – заявив мені чоловік.

Я навіть не стала його затримувати, нехай котиться, нікчема. Аби матуся не відібрала гроші, аби купила нову машинку. Заради цього готовий перед нею на череві повзати, прикриваючись гордістю та любов’ю до мами.

Не знаю, чому я не розлучилася з цією нікчемністю раніше, але тепер це питання вирішене.

КІНЕЦЬ.