З армії син повернувся із сюрпризом. Зазвичай дівчата приносять у подолі, а це хлопець приїхав із дитиною.

Служив Матвій на іншому кінці країни, дівчина його вдома чекала з армії, на присягу приїжджала. Але поплутав хлопця чорт, погуляв із місцевою дівчиною, молоденькою зовсім.

Та залетіла та хотіла написати відмовну. Батьки могли змусити Матвія одружитися, але він їх нічим не приваблював.

Попросив він, щоби не відмовлялися від дитини, сказав, що скоро демобілізація, забере доньку. Записали дитину Регіною.

Дав він своє прізвище та по батькові. За кілька місяців забрав дівчинку і приїхав додому.

Батьки є батьками. Спочатку переполох, а потім радість, щастя та турботи. А ось дівчина такої зради пробачити не змогла. Матвій доньку любив, провину перед коханою дівчиною не заперечував, вважав, що заслуговує на це.

Через деякий час з’явилося в нього нове кохання. Дівчина заміж дуже хотіла, згодна була виховувати чужу дитину.

Після весілля Матвій пішов жити приймаком, бо молода дружина жити з його батьками не забажала. Дружина сиділа вдома, виховувала дівчинку, він працював.

Дитина виявилася примхливою, дружина щодня ходила роздратована. Якось Матвій заїхав вдень додому. Нікого не було, на весь будинок лунав крик доньки.

Знайшов він її в плетеному кошику під ліжком. Зверху на дівчинці лежав товстий рудий кіт.

Обурений Матвій дістав дочку, заспокоїв, відніс до своїх батьків. Та так більше і не повернувся до дружини, подав на розлучення.

А дружина на той час вже чекала дитину. Після пологів принесла доньку Матвію, у тому самому кошику.

Сказала, що їй потрібно влаштовувати особисте життя. Батьки на себе тягар вішати не хочуть, так що або він забирає дитину, або вона віднесе її до притулку.

Донька хворіла, їй потрібне було грудне молоко, щодня він носив дівчинку дружині, просив погодувати. Кілька днів вона давала йому зціджене молоко, а потім вийшла перебинтована, сказала, що лавочка закрилася. Нехай свої проблеми вирішує сам.

Якось прийшла до Матвія сусідка. Сказала, що була у сестри в одному із сіл. Там дівчину хтось зґвал тував, і вона нродила.

Молока багато, на трьох вистачить. Крім того, дівчина хороша, просто у житті не пощастило, а тепер хто її візьме з причепом.

Порадились і вирішили їхати сватати. Матвій був згоден на все. Він втомився, був розбитий морально та фізично. Заради дітей ладен був зійтися хоч із крокодилом.

Спочатку поїхали батьки із сусідкою, яка на допомогу взяла сестру. Особливо вмовляти нікого не довелося. Бідолашна сім’я, прості батьки, та й дівчина, ще простіша.

Руда, у веснянках, добре хоч не горбата. Батько Матвія ще здивувався, хто на неї міг стрибнути. Навіть шкода було сина з дітьми у таке ярмо запрягати.

Матвій дивився на ситуацію байдуже. Йому хотілося прилаштувати дітей та спокою. Поспіхом повінчалися і привезли дівчину з дитиною додому.

Матвій, стомлений, ліг спати. Дружина воркувала з трьома дітьми. Вона поклала їх спати, співала колискову. Та так добре співала, що він сам заснув міцним сном.

У будинку нарешті настала тиша та мир. Уляна, так звали дружину, чудово справлялася з дітьми, ще й по господарству допомагала батькам.

Довгий час Матвій ніяк не міг дотриматися подружніх обов’язків. Усім його влаштовувала дружина, але, як чоловіка, не приваблювала.

Вона й не ображалася. Все розуміла, чи була холодна і навіть рада, що її не чіпають.

Так жили – розмірено, без суєти. Дівчатка росли, і навіть були схожі одна на одну, як сестри. Матвій удочерив дівчинку Уляни, став багатодітним батьком.

Якось приїхала до села його перше кохання. Матвій місця собі не знаходив, навіть напився. Того вечора вперше обійняв Уляну і якось все склалося.

Він виявив, що вона навіть нічого. Згодом усе стало на свої місця. Кохання палкого до дружини не виникло, але ставився до неї з великою повагою. Звик до її зовнішності та навіть знаходив її привабливою.

Коли доньки пішли до школи, Уляна зізналася чоловікові, що чекає дитину. Матвій якось зам’явся, тільки вичухали трьох, але побачивши страх і замішання в очах дружини, сказав, що де троє, бути й четвертому.

Три няньки виросли, вже нічого не страшно.

Нарешті з’явився син, Матвій був дуже радий, що ще один мужик буде в хаті.

Непомітно діти подорослішали, вирушили за знаннями далі, у доросле життя. Уляні йшов сорок дев’ятий рік.

Матвій відростив невелике черевце, роздобрішав. Жили вони добре.

Одного разу він дивився телевізор після ситної вечері. Підсіла дружина.

– Матюш…, що сказати хотіла…, дитинка у нас з тобою буде…

– Ти що, здуріла Уляна, яка дитина у нашому віці люди засміють. Хіба в такому віці жінки народжують?

– Сама думала, що все вже … А тут ось така ситуація. Пізно вже думати, Матюш, дитинка вже є…

– Ось це приїхали. Тільки сперлися, тільки собі нарешті жити почали й все спочатку.

Вночі засмучена Уляна лежала і схлипувала під боком, потім почала завивати.

– Ну чого кричиш, спати заважаєш! – прикрикнув Матвій на дружину. — Адже не похорон, людина нова з’явиться.

– Так нелюбим буде рости, несподіваним, – плакала Уляна.

– Що за дурість ти вбила у свою голову! Ну, здивувався від несподіванки, а хто б нормальний не здивувався в моєму віці… Годі тобі, не можна дитинку хвилювати. Він обернувся до дружини, обійняв, поклав руку на живіт.

З’явилася дитинка в Уляни якраз до її п’ятдесятиріччя. Матвієві було трохи більше. Цим дивом виявилася знову дівчинка, яку назвали Євгенією.

Звичайно, для немовляти батьки виглядали старими. У селі від фізичної роботи на відкритому повітрі старіють швидше.

Поява Євгенії стало святом для всього села, довелося ставити намети, накривати столи, бо народ ломився на оглядини та вимагав це діло обмити.

Дівчинка росла красунею. Чорнява, круглолиця, спокійна, привітна. Старші заміж вийшли, син одружився. Розбіглися діти світом, а Євгенія стала втіхою на старість років.

Вивчилася, батько віддав заощадження на машину, щоби донька жила в селі, на роботу в місто їздила без проблем.

Таке колесо життя. У когось все просто, а у когось із завихреннями.

Ставте вподобайки та залишайте коментарі!