— Ти що наробила? – верещала свекруха. – У мене через три дні ювілей, як я в такому вигляді перед гостями покажуся? Андрію! Андрію, негайно йди сюди! Дивись, що зробила твоя дружина! Вона мене понівечила! Тепер що з цим робити? Вижени її негайно!

Ксенія мріяла про доньку. Їй хотілося заплітати косички, купувати гарне вбрання.Коли Ксюша дізналася про те, що в них з Андрієм буде дівчинка, її щастю не було меж. Доньку називали Лією.

Дівчинка зʼявилася, вже як для маляти, з довгим чорним волоссям.Подружжя після появи дитини планувало щонайменше рік жити разом із матір’ю Андрія.Єлизавета В’ячеславівна була проти, але синові жодних претензій не висловлювала.

Вона боялася, що запальний Андрій розлютиться і перестане з нею спілкуватися.Були такі прецеденти. Уже кілька разів конфлікти між сином і матір’ю виникали через Ксенію.Єлизавета В’ячеславівна, яка все життя пропрацювала на керівній посаді, вимагала від невістки підпорядкування, але Ксюша прогинатися під свекруху тільки тому, що вона – свекруха, не збиралася.

Найбільше діставалося невістці під час її цікавого положення:— Припини стільки їсти, – говорила невістці свекруха, – ти за цей період наїси кілограм тридцять! Такими темпами позбуватися їх будеш щонайменше кілька років! Як жити то далі будеш із зайвою вагою?

— Як-небудь, – безтурботно відповідала Ксенія, – багато жінок годуючи грудьми, стрімко худнуть. Я сподіваюся, що мені вдасться швидко прийти у форму.— Та звісно, – скривилася свекруха, – я бачила твоїх найближчих родичів, тому сміливо можу сказати, що генетика в тебе погана.

За пару місяців схуднути не вийде. Зараз потрібно про свою фігуру починати думати!— Мамо, – втручався Андрій у сварку, що розгоралася, – тобі що, їжі для Ксюші шкода?— Мені не їжі шкода, мені тебе шкода! Як ти будеш жити з товстою дружиною? Покохав красиву, струнку, а виявилося…

— Мамо, що за стереотипи? – ставав на захист дружини Андрій. – Я Ксюшу будь-якою буду любити! Зайва вага на стосунки ніяк не впливає.— Це ти зараз так говориш, – говорила Єлизавета В’ячеславівна, – подивимося, як після появи дитини заспіваєш!

Ксенія із задоволенням би пішла жити окремо, але можливості поки що такої не було.Подружжя ще після весілля придбало квартиру на етапі будівництва. Будинок в експлуатацію ще не був зданий, забудовник обіцяв за два-три місяці всім власникам вручити ключі.У квартирі ще потрібно було робити ремонт, тому мріяти ще мінімум рік про переїзд і не варто було.

Ксенія після виписки вже з малюком повернулася у квартиру свекрухи й одразу ж засмутилася: дитячий куточок, любовно створений руками Ксюші, Єлизавета В’ячеславівна переробила.Свекруха невістці пояснила:

— До чого ці малюнки на стінах, ще й такі кострубаті? Ти, Ксюшо, якщо не вмієш робити – не берися! Дитині абсолютно без різниці, в кімнаті з якими шпалерами лежати. Ви тут свої порядки наведете, з’їдете у квартиру, коли та буде готова, а мені ремонт робити! Малюнки твої я заклеїла, килимок білий, який ти біля ліжечка дитячого постелила, викинула.

Він тільки бруд збиратиме. Судячи з того, що прибирати ти не дуже любиш, дитина буде дихати пилом постійно. До речі, ніяких м’яких іграшок – у них теж збирається всяка зараза. Соску не давати, щоб не псувати прикус. Що ще… А, купати обов’язково в солоній воді, ніякого мила!Ксенія відчайдушно боролася зі свекрухою за право бути матір’ю.

Єлизаветі В’ячеславівні вона часто говорила:— Я, звичайно, вам вдячна за поради, але дозвольте мені самій вирішувати, як дитину годувати, купати й одягати. У вас, Єлизавета В’ячеславівна, трохи застаріле уявлення про материнство.Звичайно, Андрію ж майже тридцять п’ять. Стільки років минуло.

— Я краще знаю, – злилася Єлизавета В’ячеславівна, – у материнства, як ти висловилася, немає терміну давності, поради мої ніколи актуальності не втратять! Слухай мене, Ксюшо, і буде тобі щастя.Андрій теж матір часто відсмикував, що Єлизавету В’ячеславівну дуже ображало:

— Мамо, будь ласка, дай нам побути батьками! Знадобиться твоя допомога, ми обов’язково її в тебе попросимо.Не потрібно думку свою нав’язувати. Ксюша – мати, і вона сама знає, що для нашої дочки краще!До півроку Лії, Єлизавета В’ячеславівна стала заводити розмову про стрижку:

— До року дитину обов’язково потрібно поголити налисо!— Навіщо? – здивувалася Ксюша— Так годиться, – відповідала Єлизавета В’ячеславівна, – щоб волосся в дитини виросло міцним, красивим.— Воно й так гарне. Подивіться, яке густе. Ще зовсім трохи, і можна буде косичку заплітати.Волосся у малятка дійсно було розкішне – чорне, як смола, кучеряве, росло дуже швидко.

Ксенія не могла дочекатися моменту, коли зробить доньці перший бант. А Єлизавета В’ячеславівна продовжувала гнути свою лінію.З ремонтом у власній квартирі вдалося впоратися раніше, Андрій і Ксенія з’їхали з квартири Єлизавети В’ячеславівни і нарешті зажили самостійно. Свекруха в гості навідувалася часто і продовжувала критикувати невістку.

То пледи, якими заправлені ліжка, до інтер’єру не пасують, то штори негарні, то дитина занадто кошлата.З приводу волосся Лії у Єлизавети В’ячеславівни начебто був окремий пунктик:— Ксенія, їй через три тижні виповниться рік. Її потрібно поголити наголо

!— По-перше, Єлизавета В’ячеславівна, я десь читала, що стрижуть дітей навпаки, після року. А по-друге, це не обов’язково. Хтось у цю прикмету не вірить і нічого поганого з ними не трапляється.— І мене, і тебе, і Андрія – всіх голили, – злилася Єлизавета В’ячеславівна, – тобі що, складно дитину до перукаря відвезти?

Та навіть везти нікуди не треба, машинку купити і все!Ксенія сподівалася, що її свекруха все ж таки проявить розсудливість і залишить маленьку Лію в спокої.Хоча передчуття чогось нехорошого, жінку не покидало. Їй здавалося, що Єлизавета В’ячеславівна щось задумала, і інтуїція Ксюшу не підвела.Ксенія збиралася на ювілей свекрухи. Хотілося мати пристойний вигляд, тому жінка записалася до перукаря і на манікюр.

Торжество мало відбутися в неділю, і в суботу вранці Ксюша зателефонувала свекрусі:— Єлизавета В’ячеславівна, добридень. Ви сьогодні вільні?— У принципі, так. А що?— Не могли б ви кілька годин із Лією посидіти? Я на фарбування записалася, і ще хотіла нігті в порядок привести.— Що, послухалася моєї поради? – з’їхидничала Єлизавета В’ячеславівна, – вирішила все-таки собою зайнятися?

Ксенія зробила вигляд, що нічого не помітила і продовжила:— Їжу для Лії я із собою привезу, не хвилюйтеся, вам нічого готувати не доведеться. Можете, якщо з’явиться таке бажання, з нею погуляти. Візочок теж, якщо необхідно, привезу.— Посиджу з дитиною, так уже й бути, але за відповідну послугу!

Наведеш порядок у мене в квартирі. Учора в мене весь день боліла голова, з ліжка встати не могла, нічого не робила.— Добре, – погодилася Ксенія, – домовилися!Ксюша привезла доньку до свекрухи, дала кілька рекомендацій Єлизаветі В’ячеславівні і поїхала в перукарню.Щойно Ксенія сіла в крісло, в душі в неї здійнялася хвиля страху. Чомусь з’явилося занепокоєння.

Жінка не розуміла, про що хоче попередити її інтуїція.У перервах кілька разів вона телефонувала свекрусі, і Єлизавета В’ячеславівна Ксенію заспокоювала:— Усе нормально, Лія поїла, зараз грається. Можливо, трохи пізніше підемо прогуляємося.Недобре передчуття Ксенію не покидало, вона зателефонувала чоловікові і попросила:— Андрюш, ти можеш ненадовго вирватися з роботи?

— Так, зараз клієнтів немає, тиша. А що трапилося?— З’їзди, будь ласка, до своєї мами. Я зараз у перукарні сиджу, з фарбуванням уже закінчують. Лію я залишила в неї. Якось гидко на душі, не можу зрозуміти, чому.— Та годі тобі, – засміявся Андрій, – просто ви з Лією до сьогоднішнього дня ніколи надовго не розлучалися, тому, напевно, ти і переживаєш.— Може бути.

Але виконай усе ж таки моє прохання, не можу знайти собі місця.Андрій пообіцяв, що до матері з’їздить і потім передзвонить. Минула година, але дзвінка від чоловіка вона так і не дочекалася. Ксенія набрала його номер сама.Андрій слухавки не брав довго:— Чому не передзвонюєш? – накинулася на чоловіка Ксенія.

– Ти що, не поїхав?— Поїхав, – відповів Андрій таким тоном, що у Ксюші всередині все похололо.— Кажи, що сталося. Негайно кажи!— Ксюш, ти тільки, будь ласка, не засмучуйся. Нічого страшного не сталося. Мама Лію підстригла.Усередині в Ксенії все обірвалося: ось так вона і знала!

— Наголо? – одразу запитала Ксюша.— Угу, під нуль, – відповів Андрій, – ну нічого, виглядає навіть симпатичненько.На манікюр Ксюша не залишилася, одразу ж після фарбування, до пуття не роздивившись результат, жінка рвонула додому до свекрухи.План помсти в голові Ксенії визрів одразу.

Залишати без уваги витівку свекрухи вона не збиралася.Єлизавета В’ячеславівна виглядала задоволеною. Свекруха, тримаючи лису онуку на руках, щасливо посміхалася:— Ну ось, тепер у Лієчки виросте міцне волосся, таке ж як у бабусі. Так, моя красуне? Косу будеш носити довгу, до попереку!

Скандалів Ксенія свекрусі закочувати не стала, вона посміхнулася їй у відповідь і запитала:— Давайте я прибирання почну? Часу не так багато, мені потрібно ще й у себе вдома порядок навести.Єлизавета В’ячеславівна на таку реакцію зовсім не розраховувала, задоволена посмішка тут же сповзла з її обличчя.

Свекруха думала, що невістка влаштує їй скандал, а Ксенія, навпаки, здавалася умиротвореною.Ксюша роззулася і відразу ж попрямувала на кухню. Там вона одягла фартух і відчинила шухляду, у якій зберігалися столові прибори.

Ремонт кухні— Японський, – подумала жінка, крутячи в руках важкий ніж, – гострий, напевно. Зараз ми це й перевіримо.Ксюша покликала свекруху:— Єлизавета В’ячеславівна, можна вас на хвилинку? Скажіть, будь ласка, ось цю стільницю яким засобом протерти потрібно?Свекруха передала онуку синові й пішла на поклик.

Дочекавшись, поки Єлизавета В’ячеславівна повернеться до неї спиною, Ксенія вчепилася у волосся ненависної свекрухи і смикнула його на себе.Поки Єлизавета В’ячеславівна тріпотіла і намагалася вирватися, Ксюша відрізала її косу під корінь:

— Треба ж, як вам личить, – з’їхидничала невістка, кидаючи під ноги очманілій свекрусі її косу. На своєму ювілеї ви своєю красою всіх затьмарите! З прибиранням розберетеся як-небудь самі. Мені ніколи.Єлизавета В’ячеславівна заверещала…

На крик прибіг Андрій. Чоловікові довелося розтягувати по різних кутках розлючених жінок.— Ноги щоб твоєї більше в моєму домі не було, – кричала свекруха.

— Та не дуже і хотілося, – відповіла Ксенія, забрала дитину і поїхала.

Андрій на дружину через її витівку не ображався, він став на бік дружини. Єлизавета В’ячеславівна на невістку затаїла образу, тепер вони не спілкуються.Волосся у маленької Лії виросло – правда, каштанове й абсолютно пряме.