— Та я ж не впораюся одночасно з тримісячним Микитою, домашніми клопотами та доглядом за твоєю матір’ю, — виправдовувалася Наталя перед чоловіком.

— Ти ж знаєш, що її не можна залишати саму, — намагався спокійно говорити Григорій. — У матері ця забудькувата болячка почала сильно прогресувати, зараз за нею доглядає моя сестра, але так не може тривати вічно.

— Але Ліза сама, і в неї більше вільного часу, — відчайдушно опиралася Наталка. — До того ж, вона живе разом з твоєю матір’ю, а нам як бути?

— Ну, Ліза зібралася переїжджати в квартиру до свого нареченого, — нагадував Григорій. — Нам доведеться матір до себе забрати, інших варіантів немає. Тим паче, у мене з сестрою така домовленість була.

На останню фразу про домовленість Наталя особливої уваги не звернула, про своє думала. Вона не могла уявити спільне проживання зі свекрухою, до того ж, яка страждала від такого недугу.

Про неї вона дізналася вже після весілля, а до цього жодного разу не зустрічалася з Лідією Миколаївною.

У них із Грицем все дуже швидко закрутилося, і за два місяці після знайомства вже вирішили розписатися в РАЦСі.

Тоді Наталя просила обранця познайомити її зі своїм оточенням, але він чомусь відкладав цей процес і знаходив безліч відмовок.

Лише після скромного розпису розповів правду, а невдовзі після розпису молодята дізналися про цікавий стан Наталі.

— Ти впевнена, що ми готові до такого важливого кроку? — якось скривився тоді Гриша. — Мені здається, ми квапимося.

— Але ж це наша дитина, і ми дорослі люди, кохаємо одне одного і з усім впораємося, — засмучено відповідала Наталка.

Ліза, сестра Григорія, якось теж не зраділа новині про швидку появу племінника і тільки мовчазно невдоволено дивилася на брата. Він у той момент розгублено підняв плечі й відвів погляд.

Тоді Наталя списала дивну поведінку родичів на підвищену підозрілість, пов’язану з її положенням, і особливого значення їй не надала.

Раділа й готувалася до появи сина, а оскільки малюк дався важко, не одразу повернулася до колишньої активності. Як тільки стало трохи легше, з’ясувалося, що потрібно забирати свекруху до себе.

— А може, Гриць твій навмисне заміж по-швидкому тебе покликав, щоб матінку свою повісити? — припускала подруга Софія. — Я ще тоді дивувалася, як у вас все швидко сталося.

— Цього не може бути, — не вірила Наталка. — Просто сестра чоловіка зібралася своє особисте життя влаштовувати, ось і довелося до нас матір переселяти.

— Ну-ну, — розмірковувала жвава й скептично налаштована Соня. — Подивимося, що ти за рочок життя в однокімнатній квартирі з такою свекрухою заспіваєш.

Наталя намагалася не думати про погане, тому що їй потрібно було налаштуватися на вирішення чергової порції проблем і неприємностей.

Малюк був неспокійним, чоловік часто нервував і затримувався на роботі, а за свекрухою доводилося постійно доглядати, щоб вона біди не накоїла собі й оточуючим.

— Я так більше не можу, — плакала вона перед чоловіком, за рік. — Давай хоча б чергуватися, нехай тепер твоя сестра за вашою мамою доглядає.

— Ліза доглядала за нею три роки, — невдоволено відповідав Григорій. — Тож, подібну тему ми зможемо підняти не раніше, ніж за пару років.

— Микита швидкий, твоя мати непередбачувана, — плакала Наталя. — Я не справляюся з ними двома.

— Ну, вибачте, давай я сяду вдома, не буду гроші в дім приносити, а тільки доглядати за всіма, — сердився Григорій. — Я не бачу сенсу обговорювати цю тему далі.

Наталя таких сенсів бачила безліч, тільки слів від образи не знаходила. Григорій був уважним і турботливим лише до весілля, а потім різко змінився.

А після появи у родині сина й переїзду своєї матері взагалі намагався за першої нагоди втекти з дому або на роботі довше затриматися.

Вона намагалася правду дізнатися й виправдання чоловіку сама шукала, а він все списував на зайнятість і не збирався якось перед дружиною виправдовуватися, нервував і кричав.

У підсумку, нервозність передавалася малюку й бабусі, які існували кожен у своєму окремому світі й не мали уявлення про проблеми, що відбувалися навколо.

— Донечко, мені так тебе шкода, — гладила Наталку по голові мати, намагаючись заспокоїти під час приходу в гості. — На тобі така велика відповідальність і тягар.

— Я розумію і не проти, — втирала сльози Наталя. — Але мені було б набагато легше, якби Грицько й Ліза хоча б трохи брали участь. А так, я одна весь день з дитиною і Лідією.

— Схоже, їх усе влаштовує. Тому немає сенсу розраховувати на зміни, — пояснювала мати. — Ти повинна сама для себе вирішити, чи готова ти покласти своє здоров’я й сили на догляд за свекрухою.

— Виходить, що тепер вона теж моя сім’я, — заспокоювала себе Наталя. — Я ж не можу кинути чоловіка в скрутній ситуації.

Сестра Гриші Ліза приїжджала в гості рідко і постійно посилалася на зайнятість і квапилася у справах, вона готувалася до свого весілля.

Одного разу Наталя попросила її підстрахувати й залишитися з Лідією Миколаївною, а сама з сином у гості збиралася на пару днів з’їздити до сестри в інше місто.

— Ти чого? — здивувалася Ліза. — Тепер це твої обов’язки, тож, вибач.

— У сенсі, мої обов’язки? — не зрозуміла Наталка. — Я ж не служниця, і взагалі-то, це твоя мати.

— Про це я з братом поговорю, — засмутилася Ліза, кинувши слухавку.

Наталя насилу дочекалася повернення чоловіка додому, сама вирішила з ним поговорити. Її дуже образили слова родички про обов’язки, хотілося прояснити ситуацію.

— Не звертай уваги, — кривився Григорій. — Ліза дівчина імпульсивна й емоційна, але поїздку в гості тобі, дійсно, краще відкласти до кращих часів.

Того разу Наталя з доводами чоловіка погодилася, тільки тепер їй доводилося відкладати все й постійно.

Спочатку чоловік просив відмовитися від спілкування з ріднею та подругами заради турботи про його матір, потім всі обов’язки по дому, турбота про сина й свекруху цілком і повністю лягли на її плечі.

Наталя втомлювалася фізично й морально від постійного перебування в замкнутому просторі. А коли сину виповнилося два роки, вирішила вийти на роботу з декретної відпустки.

— Яка чудова ідея, — невдоволено говорив Григорій. — Ну звісно, а матір давай здамо в притулок!

— Ти, правда, думав, що я буду постійно сидіти вдома, возитися з каструлями й доглядати за свекрухою? — вперше збунтувалася Наталя.

— Я так і знав, що на тебе не можна покластися, — підвищував голос чоловік. — Мені одразу Ліза радила іншу дівчину за дружину вибрати.

— А що ж ти сестрицю ослухався? — намагалася не плакати Наталка.

— Думав, що ти дівчина з порядної родини, відповідальна й серйозна, — сердився чоловік. — А ти швидко здулася, хочеш скоріше з дому вирватися, хвостом покрутити.

— Я хочу працювати, спілкуватися з друзями, більше часу проводити з тобою й сином, це злочин? — не розуміла невдоволення Наталя.

— А ти мене запитай, чи стану я проводити час із зрадницею?

— Тобто моє бажання реалізувати себе – це порушення етики й моралі?

— Давай ще прислугу наймемо, щоб обслуговувала нас, поки ти будеш себе реалізовувати, — образився Гриша.

— Це ідеальний варіант, — хапалася за цю ідею жінка. — Нехай професійна медсестра буде з твоєю мамою, поки ми вдень на роботі, а дитина в садку.

— Цьому не бувати! — розійшовся Григорій. — Мені не потрібна дружина, для якої сім’я незрозуміло, на якому місці в списку пріоритетів. Я що, погано вас забезпечую? Всі витрати на мені! Навіщо тобі зараз виходити на роботу?

Він з діловим виглядом пішов з (розповідь спеціально для сайту – рідне слово) дому, голосно й демонстративно грюкнувши дверима на прощання.

Наталка намагалася не плакати, щоб не налякати маленького сина.

Але вона теж не була впевнена в тому, що їй потрібна сім’я, в якій її розглядають виключно в ролі прислуги. Наталя зателефонувала матері розповісти про неприємну сцену з чоловіком.

— Ти повинна знати, ми завжди приймемо вас із Микиткою, що б не сталося, — сказала жінці її мати.

Наталка ще раз спробувала з чоловіком поговорити, а потім зібрала речі й вирушила до своїх батьків.

Це Наталя вирішила зробити заради себе й сина, віддаючи перевагу жити без чоловіка, ніж з маніпулятором і людиною, яка намагається шукати вигоду в усьому.

Ось таке сімейне життя.