Коли у нас з Павлом починались стосунки, то одразу почалися труднощі. Його мама була проти нашого шлюбу, адже не бачила поруч зі сином наречену зі звичайного села. Свекруха чомусь вбила собі в голову, що мені потрібна їхня трикімнатна квартира у Чернівцях.

Після навчання я влаштувалась у гарну компанію, мені добре платили і я розуміла, що там я і побудую свою кар’єру.

Минув рік, я відклала певну суму грошей, а потім батьки мене ощасливили новиною.

– Доню, ми довго відкладали ці гроші для тебе! Купімо тобі якусь квартирку!

Я доклала свої гроші й ми купили двокімнатну квартиру. Я дуже люблю своїх батьків Я плакала від щастя!

Батьки з дитинства вкладали у мене, у навчання та майбутнє, старалися зі всіх сил. Я теж тепер їм допомагаю.

Коли свекруха побачила в мені потенціал, що не сиджу в її сина на шиї, а розвиваюсь і добиваюсь чогось, то її думка різко змінилася. На мій подив вона стала дуже доброю до мене, що не могла не радувати.

Ми з Павлом таки одружилися. Весілля було невеликим у затишному ресторанчику. Ми запросили найближчу родину і друзів. Потім чоловік переїхав у мою квартиру.

З того часу родина приходила святкувати свята до нас. Я сама не помітила як це сталося, мабуть, вони самі так вирішили.

І все ніби нічого, але я сама їду на закупи, потім свою готую. Потім ми з Павлом накриваємо на стіл, я бігаю навколо гостей, які люблять залишитися на ночівлю. Розстеляю їм диван, даю чисту постіль і рушники. А в кінці застілля ми з чоловіком все це збираємо і стаємо мити посуд.

Зранку я повинна прокидатися першою, щоб приготувати родичам каву і сніданок. І так по колу. Я втомилася, чесно кажучи, від такого ритму за три роки. Вже ніякої радості від тих свят нема, тільки стій за плитою.

Тому того року я прямо сказала, що на Великдень у нас ніхто не буде збиратися.

Родичі відреагували не дуже радісно. Ніхто не запропонував святкувати у них, а свекруха заявила, чому я порушую таку гарну сімейну традицію, коли всі приходять до нас.

На їхні образи я не стала звертати уваги. Аякже, якби кожен приніс по тарілці їжі, то інше питання, а вони собі приходять на готове і йдуть. Не входило в мої плани постійно годувати родичів!

Тому цього року на Великдень ми з чоловіком будемо удвох! Або взагалі поїдемо собі за місто трохи розвіятися від роботи.

Думаєте я вчинила еrоїстично?