Тетяна з Миколою сиділи на дивані й дивилися турецький серіал.

Раптом почувся скрегіт ключа, гримнули вхідні двері і в кімнату прямо забігла їхня донька Олена!

За руку вона тримала свого хлопця Петра.

– Мамо, тату, я зараз вам таке скажу! – почала з порога донька. – Тільки ви дуже не хвилюйтеся. Ми з Петром вирішили одружитися.

– Слава Богу! – радісно перехрестився батько. – Тепер я нарешті хоч трохи відпочину.

– Що значить слава Богу? – ошелешено подивилася Тетяна на чоловіка. – Їм лише по вісімнадцять років! Я категорично проти!

– Ну і що? – знизав плечима Микола. – Вони давно вже ходять обіймаються. Нехай одружуються на здоров’я.

– Ще раз повторюю, їм лише вісімнадцять, – повторила Тетяна. – У них обох ще вітер у голові.

– Ви даремно так кажете, тітко Таня, – хмикнув Петро. – У нас все нормально. І ще мої батьки погодилися віддати нам порожню бабусину квартиру. Отже, ми житимемо абсолютно самостійно. Можете за нас не перейматися.

– Чудово! – знову вигукнув Микола. – Молодець, Петре. Забирай нашу Оленку хоч сьогодні.

– Ти взагалі, чи що?! – обурено вигукнула Тетяна, дивлячись на чоловіка. – Спочатку я складу один папірець, розписочку одну. А Петро її підпише! А вже потім нехай роблять, що хочуть.

– Який ще папірець, мамо? – здивувалася Олена, не розуміючи що відбувається. – Ти про що говориш? Я тобі хто, щоб мене за розпискою заміж віддавати!

– Ти помовч, для тебе ж стараюся, – цикнула на Олену мама і полізла в шафу по ручку й аркуш паперу.

Потім вона сіла за стіл і почала писати:

«Розписка для батьків дружини. Обіцяю, що я, Петро, ніколи не обурюватимуся тим, що ваша дочка Олена: перше – прокидається після одинадцятої ранку…”

– Ха! – радісно вигукнув Петро. – Я й сам тільки о дванадцятій прокидаюся. Подумаєш, налякали.

– Друге – зовсім не вміє готувати…

– Я теж не вмію, – знизав плечима майбутній чоловік. – Ну і що? Замовлятимемо додому піцу з доставленням.

– Третє – ненавидить мити посуд.

– Я теж ненавиджу, – засміявся Петро.

– Мамо, ти цим Петра не налякаєш, – весело сказала і Олена. – Адже ми з ним сучасні люди. Ми на вашому побуті особливо не морочимося. Для нас у сімейному житті важливе зовсім інше.

– Якщо, все–таки, з часом, – продовжувала мама нудно читати те, що вона писала на аркуші папері. – Я почну обурюватися цими дивностями і недоліками характеру Олени, то зобов’язаний виплатити батькам моєї дружини моральну компенсацію в розмірі… – Тетяна раптом замислилася і стурбовано подивилася на чоловіка. – Якщо вони надумають розбігатися, скільки ми з Петра візьмемо за моральну шкоду? Як думаєш?

– Так, люба, треба подумати… – Микола почухав потилицю. – Щоб не продешевити. А то я сподіваюся на волю від батьківських обов’язків, а потім – бац! Скаже нам Петя: “Тримайте свою дочку назад, я не думав, що вона у вас така”. Буде дуже прикро таке почути.

– Агов, тату, мамо, ви чого це? – витріщила очі на батьків Олена. – Ви все це серйозно, чи що?

У Петра теж став тривожний погляд.

– Тітко Тетяно, ви що придумали?

– Я не придумала, Петрику. Просто я сімейне життя дуже добре знаю. Зараз деякі молодята укладають шлюбний договір. А ми з тобою укладемо свою угоду. Потім її у нотаріуса й підпишемо. До речі, я і тобі теж пораджу взяти з моєї доньки таку саму розписку. Нехай присягнеться, що всі твої недоліки вона згодна приймати до самого кінця…

– Точно, – хмикнув Микола. – Ти, напевно, шкарпетки любиш розкидати? Май на увазі, жінок це найбільше дратує. І незакрита кришка від унітазу їм не подобається. Отже, ти підготуй списочок усіх твоїх поганих звичок. Але май на увазі, ми за дочку платити не станемо. Вона нехай сама розплачується, якщо їй твій характер до душі. Отже, скільки ж з тебе взяти, якщо ви надумаєте розбігатися?

– Знаєте що, любі батьки… – Олена смикнула Петра за рукав. – Петрику, ходімо звідси… Ми поки що, цей… Ми ще подумаємо… А то зраділи вони… Якісь розписки безглузді придумали…

І Олена і потягла нареченого до дверей.

– Подумайте, подумайте, – кивнув Микола вслід. – І ми, теж, з мамою згадаємо всі твої інші проблеми, і в цей же список внесемо. Щоб потім не вислуховувати про них від твого чоловіка!

Того ж вечора батьки дізналися, що закохані своє одруження відклали – на невизначений термін…

КІНЕЦЬ.