Тетяна приїхала в гості до своєї тітки в місто. – Ну, показуй мені де кухня і де я спати буду! – сказала вона. Тітка Ліза глянула на великі картаті сумки Тетяни й запитала: – А що в них? – Ось у цих двох, продукти, – пояснила Тетяна. – Картопля, сало, м’ясо, сметана, молоко. Ну, всього не перерахуєш. Все своє, домашнє! Тут одяг мій. А в цій – найголовніше. Весільна сукня! Я ж чого до тебе приїхала? Чоловіка собі знайти! Бо ми з мамою без мужика вже не можемо на хазяйстві! Ліза рота відкрила від здивування

 

-Все заніс, – запитала Таня в чоловіка, який ледь поставив дві величезні картаті сумки в коридорі.

-Так, дівчино, – сказав він.

-Так. Раз, два… чотири. Ну молодець, мужик, наступного разу не викаблучуйся, – сказала вона.

Чоловік якось аж зіщулився.

-Так, ти чого? – зареготала Таня. – На свої ключі.

Чоловік взяв зв’язку і швидко пішов сходами вниз.

Таня подивилася йому вслід і знизала плечима.

-Ляканий якийсь, – і розвела руками. – Ну, здрастуй, тітко Ліза. Я приїхала в гості, ти рада?

-Привіт, Тетяно, – прокрехтіла тітка, коли дівчина її відпустила з обіймів. – Ти надовго?

Таня порпаючись в одній з картатих сумок, відповіла:

-Та ні, тижнів на два, не більше. Вдома хазяйство чекати довго не буде.

-Ось, – дістала вона пухнасту шаль. – Тобі, тітка Ліза, від мами. Вона сама робила, сама і в’язала.

Шаль була м’якою, приємною на дотик і тітка Ліза одразу накинула її на плечі.

-Краса, – прокоментувала Таня і сказала:

-Показуй мені де кухня і де я спати буду!

Ліза киваючи на сумки, несміливо запитала:

-А що в них?

Таня почала пояснювати.

-Ось у цих двох, продукти. Картопля, сало, м’ясо, сметана, молоко. Ну, всього не перерахуєш. Все своє, домашнє.

Я два тижні не збираюся ваше з магазинів їсти. Тут одяг мій. А в цій – найголовніше. Сукня весільна! Я чого ж до тебе приїхала? Чоловіка собі знайти!

Бо ми з мамою без мужика вже не можемо на хазяйстві. Господарство не маленьке, допомога не завадить!

Ліза рота відкрила від здивування.

Вона дивилася, як племінниця, наче пушинки розставила сумки по місцях.

-А хто це тобі їх допоміг донести, – нарешті запитала вона.

-Аа, це? Таксист. Головне зухвалий такий, грошей за проїзд багато взяв, а допомогти не хотів. Ну я довго не розмовляю, забрала у нього ключі, одразу сумки взяв!

Ліза крадькома зітхнула. Закінчилося її спокійне життя…

Шумна Тетяна із гучним голосом, не дасть їй розслабитися. Ось і зараз, стіл, стільці, підвіконня були зайняті сільськими продуктами.

-Ну, чого стоїш? Давай, тітко Лізо, показуй, ​​куди все розставити, – сказала Тетяна. – І чайник постав, я зголодніла.

-Адже в нас у селі мужиків на пальцях перерахувати можна. Та й ті, або старі, або одружені. Є, щоправда, Федір. Неодружений, але слабий якийсь. Якби не це, то до вас і не приїхала б ніколи.

А як подумаю, раптом діти в нього підуть? Добре ще хлопи, а дівки? Видай потім їх заміж.

Тож ми з мамою так вирішили. Ти в місті давно живеш, маєш знайомства. І мені чоловіка за дві секунди знайдеш, – говорила Тетяна, галасливо сьорбаючи чай з великої чашки, яку вона привезла з собою.

Ліза аж поперхнулася.

Чоловіка знайти за два тижні? Та ви що з матір’ю зовсім, чи що? Думаєте, вони пачками на дорозі валяються? Ні, люба моя, у нас теж із цим туго. Сама он скільки років одна живу.

Таня встала і потяглася.

-Я спати піду, а ти поки думай, раптом у твоїх подруг є кандидат підходящий…

…Тетяна тихо похропувала на дивані, а Ліза тихо розмовляла по телефону.

-Так Валя, так і сказала, знайди мені чоловіка. У тебе на прикметі нікого нема? Є?! От добре! А хто? Світлани син? Так він начебто одружений. Вже ні? Дай мені номер Світлани, я з нею поговорю.

Може вийде у них з Тетяною і вона швидше поїде назад. Та не кажи. Вона пів дня у мене, а вже тиск підскочив. Ну бувай, моя хороша, чекаю…

-Так, Тетянко. Завтра до нас прийдуть Світлана з сином, поводься пристойно. Вони люди освічені, культурні, так що дивись мені, – попередила племінницю Ліза.

-Що я зовсім вже сільська? – образилася Тетяна. – Я поводити себе за столом вмію…

…-Ви їжте, їжте, – примовляла Ліза. – Ось курочка, її Тетяна сама запікала. І салатик беріть, все свіже, домашнє.

Світлана Ігорівна злегка скривилася.

-Та ні, вже вибачте, курка і салат занадто жирні. А ось картоплі зʼїмо, вона дуже смачна. Ромчик, ти дуже не налягай.
Таня примружилася.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩