Тетяна нарешті доїхала до свого села. Вона навіть не вірила що от от і побачить свою донечку. -Настю, пробач, що дозволила батьку розлучити нас. Це я твоя мама

Тетяна нарешті доїхала до свого села. Вона навіть не вірила що от от і побачить свою донечку.

А пройшло не мало не багато, а цілих 11 років. Це не було прийнятним. Але одного дня жінка пропала, і так ніхто і не знав куди поділася Тетяна.

Донька Настя, якій було тільки три з половиною роки залишилась з батьком, який після зникнення дружини взявся  добряче до оковитої.

Настя часто сиділа біля вікна і дивилася у вікно, вона вірила що мати все ж повернеться.

А от чоловік говорив доньці, що нема мати, немає більше. Але дівчинка все рівно не вірила, аж допоки батько не привіз їх на кладовище і не показав, де знаходиться пам’ятник матері з фотографією.

Після цього Настя вже повірила, і більше не чекала матір біля вікна.

А батько ставав ще більше суворішим, навіть не зважав, що Настя дівчинка.

Коли минуло 11 років, як Тетяни не було то чоловік занедужав, йому потрібно було лікування, а грошей звісно не було.

Бо чоловік майже все попродав з хати, хоч і люди допомогли з коштами але чоловікові це не допомогло і його теж не стало.

І от Настя залишилась вже зовсім сама. У відчаї вона пішла на кладовище, щоб поговорити з мамою. Дівчинка сиділа біля могили і плакала.

Коли дівчинка виходила то її хтось покликав, коли вона підійшла то побачила матір.

Дівчинка дуже налякалась, але Тетяна заспокоїла її і вони сіли на лавку і вона все розповіла доньці.

Вона і розповіла доньці що її батько зібрав її речі і прогнав з дому і сказав, щоб Тетяна не поверталася.

А все через те, що чоловік побачив як жінка стояла з сусідом і просто розмовляла.

Жінка боялася повертатися додому, але коли дізналася що чоловіка не стало, то нарешті змогла це зробити.

А Настя їй спиталася як же могила і фотографія.

То Тетяна відповіла, що її батько спеціально поміняв фотографію її з його колишньою дружиною, яка давніше відійшла у засвіти. Настя не могла повірити, що її батько так міг вчинити.

Але радість від появи матері заспокоїла дівчинку і вона точно знала що дальше вже все буде добре.

-Настю, я…люблю тебе! І завжди любила. Пробач, що дозволила батьку розлучити нас.

Джерело