-Пухнастика я тобі не віддам, – заявив Сергій дружині, коли всі речі були зібрані, і вона чекала на машину, щоб їх вивезти на іншу квартиру – однокімнатну, подаровану їй бабусею.

Вчора вони подали заяву на розлучення, проживши разом 5 років. До такого рішення вони дійшли після чергової сварки, які останнім часом дуже почастішали.

А сьогодні Тетяна збирала та пакувала свої речі.

Сергій сидів на дивані перед телевізором, притискаючи до себе пухнастого кота, який ніби відчувши щось, озирався навколо круглими очима.

-Тобто як не віддаси? – обурилася Таня. – Ти ж чудово знаєш, що він допомагає мені відпочити після довгої роботи за комп’ютером.

Якось, коли в Таня прийшла з роботи втомлена, Пухнастик стрибнув до неї на коліна, згорнувся калачиком і почав мурчати, створюючи заспокійливі вібрації.

І раптом на свій подив, Таня відчула полегшення, втома поступово зникла, наче розчинилася. З того часу кіт постійно їй допомагав.

-А мене він будить вранці, замість будильника, – заперечив Сергій і ще міцніше притиснув до себе кота. – Якби не він, я постійно на роботу б запізнювався…

-Але це я його принесла два роки тому маленьким кошеням, – зупинила його дружина. – А ти ще носом крутив…

-А хто за ним прибирає? – нагадав Сергій. -Вам, бачте, не до цього було…

-А хто його годує? – не вгамовувалася Таня. – Ти про себе забуваєш… Якби не я, обоє б не мали, що їсти. Давай сюди Пухнастика!

Вона рішуче підійшла до дивану і потяглася до кота, спробувала розімкнути сильні чоловічі руки. Але Сергій ще міцніше їх стиснув. Відбулася коротка боротьба.

Кіт дивився на них круглими очима, і раптом шерсть у нього встала дибки, він як зашипить на Сергія… Той і відпустив кота. Пухнастик стрімголов кинувся під диван і заліз в найдальший кут, видаючи звідти несамовите нявкання.

-Ну що, домоглася свого, розізлила Пухнастика? – хмикнув задоволено Сергій. – Тепер він до тебе нізащо не підійде. Для нього ти – фурія.

-Це ти фурія, – огризнулася Таня і зазирнула під диван. – Пухнастику, кис-кис, йди до мене мій маленький, – запобігливим голосом промовила господиня.

-Няв! Ш-шш, – пролунало звідти.

-Ну ось, отримала? – радісно сів на дивані Сергій. – Молодець, Пухнастику, знає своїх.

Таня різко встала й одразу опустилася на диван, відчувши слабкість. Нескінченні сварки та розлучення вимотали її, але вона продовжувала триматися з останніх сил.

І раптом батарейки сіли, їй стало нескінченно себе шкода і вона, підібгавши під себе ноги і уткнувшись в коліна, гірко заплакала.

Сергій розгубився, не чекаючи такого повороту. Зазвичай дружина ніколи не плакала, завжди гостра на язичок, вона вміла дати відсіч без жодних сліз, вважаючи їх проявом безсилля. А тут… Усередині нього щось здригнулося. Він нерішуче доторкнувся до її плеча.

-Тань, ну ти чого? Та віддам я тобі Пухнастика, тільки бачиш… Він проти нашого розлучення…

-А ти? – Раптом різко забравши руки від обличчя, запитала дружина, глянувши на нього червоними від сліз очима.

-І я… Проти, – прошепотів Сергій і присунувся до неї ближче.

Обережно обійняв її і притиснув до себе.

-А чому тоді погодився розлучатися? – шмигнула носом Тетяна.

-А ти мене питала? – хмикнув Сергій. – Ти ж у нас самостійна, волелюбна, сама все вирішила…

-Але ти й не сперечався, – вже менш впевнено відповіла Таня, відчуваючи, як чоловічі руки все впевненіше притискають її до себе, а його губи осушують її сльози, ніжно й ніжно ковзаючи по обличчю.

Їй раптом стало так спокійно та добре в його обіймах. Хотілося, щоб це ніколи не закінчувалося.

У цей момент у двері подзвонили.

-Це машина за речами приїхала, – посміхнулася Таня, витираючи сльози.

-Сиди, я зараз, – швидко підвівся з дивана чоловік.

Він відчинив двері.

-Вибачте, ми передумали переїжджати, – посміхнувся він водієві та вантажнику, простягаючи їм гроші.

-Ну й добре, баба з воза – кобилі легше, – грубуватим жартом озвався один з них, засунув гроші в кишеню, і вони одразу пішли…

-Все гаразд.

Сергій увійшов у кімнату і на мить запнувся: Пухнастик сидів на колінах у Тетяни і, блаженно жмурячись, голосно муркотів, як ні в чому не бувало. А вона радісно посміхалася і гладила його.

Сергій сів поруч, обійняв дружину і вдячно погладив кота:

-Дякую, Пухнастику…

З того часу сварки в сім’ї припинилися, як і не було їх.

А через дев’ять місяців у подружжя народилася довгоочікувана донечка – Катруся…