У 1977 році одна юна 20-річна киянка терміново виходить заміж у липні, а в жовтні з’являється син. Вона єдина дочка своїх батьків, що живуть разом у своїй квартирі.

Новоспечений чоловік та батько, йому 21 рік, він токар, любитель випити. Живе до весілля у старшого брата, після весілля переїжджає до дружини.

Гарного життя не виходить, тому що зять починає часто схиляти до випивки тестя і теща приймає важке рішення. Виганяє зятя з квартири, за ним йде їхня дочка з однорічним онуком.

Вони переїжджають знову до старшого брата та його сім’ї. Але практично одразу зять потрапляє на три роки за хуліганство. Дочка та онук повертаються до квартири батьків.

Минає три роки, дитина росте, батько повертається. Обстановка періодично розпалюється, але бабуся з дідусем дуже прив’язані до онука.

І ось онукові 8 років та їхня донька повідомляє, що знову чекає дитину. Бабуся вказує на двері зятю, бо його гулянки вже неможливо терпіти.

Зять їде до комунальної квартири, за ним йде його дружина. Онук щоранку їздить у метро до своєї школи через пів Києва. Іноді ночує у бабусі.

Зять продовжує періодично йти в загули. І ось онук закінчує початкову школу, і переводиться до школи ближче до місця проживання, на світ з’являється ще одна дитина – дочка.

Токар сяк-так працює і навіть іноді заробляє. Мати його дітей працює в рентген кабінетах у кількох поліклініках.

Проходить час і ось старшому синові 17 років, він вступає до інституту, а молодша у початкову школу. Токар практично кидає роботу, йому 38 років.

А 17-річна дитина кидає навчання та йде тягати мішки на речовий ринок. Йде середина 90-х років.

Бабуся ховає дідуся і залишається у трикімнатній квартирі одна. Її дочка з двома дітьми та чоловіком продовжує жити в кімнаті в комуналці.

На початку 2000-х чоловік остаточно осів у квартирі і нічого крім телевізора, його і досі не хвилює. Пенсію він почав отримувати рік тому, до того був на повному забезпеченні дружини.

Син як почав працювати, так і мама розслабилася, її не бентежило просити грошей у дитини. Син прикинув витрати на весілля і не став витрачати на неї гроші.

Дочка повідомила мамі про весілля, сукню собі та костюм нареченому. Фактично сестра виросла і здобула вищу платну освіту за рахунок брата.

Також за рахунок мами освіту здобув чоловік сестри. Брат теж здобув вищу освіту, але власним коштом і за рахунок грошей своєї дружини.

Дружина його виходила працювати між появою дітей. Сестра його 6 років сиділа з однією дитиною та зарплатою чоловіка в 10 тисяч гривень (це Київ, тут трьом на такі гроші не вижити), усі забаганки оплачувала та оплачує мама.

І мама скаржиться, що всі на її шиї сидять. Ситуація на даний момент така, що син живе у квартирі, оформленій на матір, мати продала трикімнатну квартиру бабусі і купила двокімнатну.

А комуналка потихеньку роз’їхалася і їм у користування залишилася повністю вся трикімнатна квартира. Мама з татом живуть у різних кімнатах, у третій кімнаті їхня молодша дочка, її чоловік і онука.

І також зоопарк-собака, кішка, тхір, три акваріуми. Син запропонував матері продати трикімнатну квартиру та роз’їхатися з дочкою – відмовилася. Гроші за різницю вартості двох квартир віддавати ніхто не поспішає.

Годують обіцянками. За фактом виходить, що на сина оформлено половина трикімнатної квартири, а ремонт він зробив у маминій власності, яку мама хоче подарувати онучці.

У сина двоє дітей. Мами, щоправда, по-різному люблять своїх дітей? Чому мама не вирішила проблему із гулякою?

Чому дозволила синові кинути навчання? Чому вже 10 років годує доньку та її родину?

Чому тягне у це болото своєї зони комфорту сина? І що з цим з усім робити синові та його сім’ї?

КІНЕЦЬ.