Я одружений. У нас два малюка. А скоро вже Новий Рік. Потрібно всім куnити подарунки. Так от, поїхав я після роботи в торговий центр за подарунками. Дуже втомився, так хотілося додому і відпочити. Але так як приблизно знав, що потрібно купити, все ж поїхав. Повернувся додому і чую голос тещі.

Вона повинна була приїхати тридцять першого числа. Ну добре, нічого страաного, головне її подарунок вже готовий. — Чому не зустрічав мене в аеропорту? — запитала вона з незадоволеним виразом обличчя. — Добрий вечір, Ангеліна Василівна. Тому що літак у вас завтра.

Завтра обов’язково вас зустрів би, — відповів я і, нарешті, поклав важкі пакети з подарунками. — А я сьогодні прилетіла, — відповіла вона і стала сkаржитися дружині, який я поганий, не зустрів її. Я просто мовчав, вже дуже втомленим був. Лише з точністю знав одне, що дата її приїзду вже місяць у мене в голові, і неможливо, щоб я переплутав.

Так як вона побачила пакети з подарунками, вона захотіла, щоб ми дарували їх сьогодні, а не завтра. Навіть діти не зрозуміли, чому новорічні подарунки вони отримують раніше Нового року, і чому їх дарує тато, а не Дід Мороз.І ми з дружиною не зрозуміли, але не опиралися.

Сьогодні, так сьогодні. Я почав з дітей, вона каже: — Гаразд, вже по пакетам зрозуміло, що те, чого я хотіла, ви мені не подаруєте. А я був упевнений в подарунку, тому що її подарунок самий об’ємний з усіх, а ще ми з дружиною заздалегідь обговорили, і вона сказала, що хлібопічка їй точно сподобається, і, що вона буде в захваті.

Дітям я подарував іграшки та солодощі, а дружині новий смартфон. І тещі віддав її подарунок. — Це мені? Ви, напевно, жартуєте? — почала вона свою промову, — я вже три роки натякаю, навіть прямо кажу, що я хочу шубу, а ти мені хлібопічку даруєш?

Я хочу шубу! — Шубу вам ваш чоловік повинен дарувати, а не зять. — Але я чекала від тебе цього подарунка. У тому році подарував дружині, міг би в цьому році улюбленій тещі порадувати нормальним подарунком! Я дуже добре знав її характер, і вирішив, що найкраще просто не відповісти на це. — Ангеліна Василівна, ходімо до столу.

Я після роботи, дуже голодний, — кажу я їй. — Самі йдіть. Я вже думаю полетіти назад додому з вашої хлібопічкою. — Все як Ви вирішите. Таксі я вам оnлачу.

КІНЕЦЬ.