Жанна нервувала в очікуванні своїх батьків, які мали приїхати на її весілля з іншого міста. Проте ті затримувалися, та погрожували не потрапити на церемонію реєстрації до РАЦСу.

Через це вона не могла знайти собі місця. Свекруха, помітивши це, намагалася заспокоїти невістку, але все було марно.

У результаті, її батьки пропустили реєстрацію шлюбу доньки, та прибули лише на місце проведення весільної урочистості.

– Ну, хоч тут встигли, – побачивши сватів, пробурчала на вухо чоловікові Наталя Іванівна.

Марія Семенівна з Анатолієм Миколайовичем з діловим виглядом зняли верхній одяг, і почали ходити по ресторану.

Весільна зала була прикрашена відповідно до побажань молодят, та батьків нареченого.

На перший погляд, тут все здавалося ідеальним: білі скатертини, витончені квіти, м’яке світло свічок.

Проте Марії Семенівні одразу здалося, ніби в залі чогось не вистачає. Вона штовхнула чоловіка в бік, і зробила невдоволену гримасу.

– Подивися, Анатолію, – озираючись навкруги, Марія Семенівна тихенько шепнула чоловікові, – ну хіба це гідний декор для такої важливої ​​події? Ці квіти виглядають так, наче їх купили на ринку вчора ввечері.

Анатолій Миколайович почервонів і, як завжди, спробував згладити ситуацію:

– Маріє, люба, давай не будемо критикувати. Все-таки це вибір молодого подружжя, та батьків Олега. Головне, щоб дітям подобалося.

Однак Марія Семенівна не збиралася так просто здаватися, та відмовлятися від своїх слів:

– Ти знаєш, скільки це все коштує? Не знаєш? А я знаю! Мені Жанна казала! До речі, не забудь, що на все це ми вбухали свої гроші!

Анатолій Миколайович зітхнув, і вирішив дати спокій дружині. Він знав, що зараз найкраще буде просто відійти трохи далі.

Через тридцять хвилин із фотосесії в місті, повернулися молодята, та їхні гості.

Всі зібралися в залі, очікуючи появи новоспеченого подружжя. Марія Семенівна сиділа поруч із чоловіком, нервово смикаючи край сукні.

Жінка бурчала, і все ще ніяк не могла заспокоїтись після побаченого раніше.

– Ну що ж, побачимо, як вони впоралися з усім іншим, – сказала вона, звертаючись до Анатолія Миколайовича. – Сподіваюся, хоч тамада та їжа будуть нормальними.

Увійшовши до зали, Жанна відразу звернула увагу на місця для батьків. Побачивши батька й матір, вона розпливлася в задоволеній усмішці, бо вже налаштувалась на те, що вони не встигнуть на весілля.

Після привітання молодят, почалися тости. Марія Семенівна прискіпливо оглянула стіл, і відразу звернула увагу на сервірування.

– Що це таке? – Вигукнула вона, вказуючи на блюдо з канапе. – Хіба не можна було замовити щось вишуканіше? Це ж просто хліб із сиром!

Анатолій Миколайович, помітивши здивовані погляди гостей, що сиділи поруч, спробував відволікти її:

– Маша, спробуй розслабитися. Все це дрібниці. Важливо, щоб Жанна та Едуард були щасливі.

Проте Марія Семенівна залишалася невблаганною. Вона продовжувала все більше розпалюватись.

– Дрібниці? Це називається дрібницею? Ми вклали свої гроші в це весілля, і я бажаю бачити дійсно куди й на що вони пішли!

– Що я скажу подружкам? Що на весіллі моєї доньки подавали хліб із сиром?! Ми з тобою заплатили за хліб із сиром?!

Анатолію Миколайовичу важко вдалося вгамувати дружину, і змусити знизити тон.

Кульмінація настала, коли подали основну страву. Марія Семенівна уважно оглянула тарілку, потім глянула на Наталю Іванівну, яка сиділа навпроти неї.

– Свати, – почала вона, намагаючись говорити спокійно, – може, ви поясните мені, чому на нашому столі такі прості страви? У гостей, та й нас, є певні очікування, щодо якості їжі на подібному заході.

– Маріє Семенівно, я розумію ваше занепокоєння, але, чесно кажучи, ми намагалися вкластися в бюджет.

– Все, що ми замовляли, було ретельно продумано, та обрано з урахуванням усіх побажань, – насупилась Наталя Іванівна.

– Бюджет? Які побажання? Ви що, серйозно вважаєте, що це нормально? Ми заплатили чималу суму за це весілля, і ось що ми отримуємо натомість! – скипіла сваха.

– Ваша допомога дуже важлива, але ми хотіли зберегти баланс між якістю та вартістю. До того ж багато гостей навіть не помітять різниці, – спробувала пояснити Наталія Іванівна.

Після цих слів Марію Семенівну буквально затрясло, і вона не змогла більше стримуватись:

– Баланс? Ви говорите про баланс, коли йдеться про весілля моєї дочки? Ви думаєте, що ми сидітимемо і посміхатимемося, поки ви економите на кожному кроці?!

Анатолій Миколайович почав смикати дружину за руку, намагаючись втихомирити розгнівану жінку:

– Маріє, заспокойся! Давай не будемо псувати настрій усім присутнім!

Але Марію Семенівну було вже не зупинити. Вона перейшла на несамовитий крик:

– Анатолію, залиш мене! Нехай усі знають, що ми вклали гроші у весілля своєї дочки, а отримали… хліб із сиром!

– Наважуюся помітити, що вкладалися ми порівну. На що вистачило грошей, то й зробили, – не витримала Наталя Іванівна. – Якщо ви такі багаті, то могли б розщедритися!

Гості напружилися, ніхто не бажав бути присутнім під час розбирання сватів, що щось не поділили між собою.

Атмосфера у залі помітно змінилася. Усі відчували напругу, що виходила від батьків Жанни.

Коли оголосили танець молодят, Марія Семенівна підійшла до Наталі Іванівни та Олега Юрійовича. Її обличчя було червоне від гніву.

– Знаєте що? – Сказала вона, дістаючи з сумки купюри. – Ось, візьміть! Тепер ви задоволені? Можете вважати, що ми повністю сплатили це весілля!

Вона почала жбурляти гроші на стіл, прямо перед сватами, що були спантеличені від несподіванки.

– Ну як? Тепер задоволені? Чи все одно скаржитиметеся на те, що ми недостатньо вклали?

Наталя Іванівна та Олег Юрійович розгублено дивилися на розгнівану жінку. Ніхто не очікував такого повороту подій.

– Маріє Семенівно, – тихо промовив сват, – будь ласка, заспокойтесь. Вас ніхто ні в чому не дорікає…

– Як це не дорікає, коли ваша дружина дала нам зрозуміти, що весілля таке бідне тільки через нас! – Жінка продовжила вигукувати звинувачення, поки Анатолій Миколайович не відвів її геть.

Цей інцидент залишив неприємний слід у пам’яті всіх учасників весільної урочистості.

Хоча молоде подружжя намагалося згладити ситуацію, нагадуючи всім про важливість дня, батьки так і не змогли дійти згоди.

Конфлікт затягнувся на довгі місяці, і стосунки між сім’ями сватів залишалися натягнутими. Молоде подружжя теж було ображене такою поведінкою батьків, їм було прикро і соромно перед гостями.

А деякі гості навіть висловили своє захоплення цією сценою чотирьох акторів. Вони вважали, що весілля тепер запам’ятається всім надовго.

Не дарма кажуть, що весілля, без сварок, та чубанини – то таке! А ви як вважаєте, слушно вчинили свати?

Ставте вподобайки, та пишіть коментарі, щодо поведінки сватів, та висловлювання гостей.

КІНЕЦЬ.