Мій син пішов із сім’ї. Пішов від дружини, просто зібрав речі й попрощався. Мало того, моя невістка в цей час ще й була при надії. Багато хто зараз розкритикує мого сина, скаже, що я йому підіграю, бо він мій син, але моя особиста думка в цій ситуації – правильно зробив.

Я б на його місці зробила те саме. Вважаю, його батько теж би схвалив цей вчинок. Моя невістка рано дізналася, що стане матір’ю. Вона любителька різного роду мильних опер, попри свій молодий вік. Буквально схиблена на них. І оскільки головні герої чекають дітей частіше, ніж чистять зуби, тест в неї був при собі.

Зробивши його вкотре й отримавши довгоочікуваний позитивний результат, вона одразу ж поспішила порадувати чоловіка. Тобто мого сина. Але, на жаль, в нього для дружини були погані новини: їхня фірма збанкрутувала, і майже всіх співробітників попросили на вихід із речами.

Ситуацію псував ще й той факт, що він був вузькоспеціалізованим працівником, тож працювати за професією в нашому містечку йому більше не було можливим. Виходить, потрібно було шукати роботу з нуля, тоді як життя вимагало, навпаки, великих витрат. Дитина – справа дорога.

Я не знаю, про що вони говорили між собою, чи заходила мова про переривання вагітності, але тільки закінчилося все тим, що мій син і невістка переїхали жити до її батьків. У сватів великий будинок, живуть вони в передмісті, є своє господарство.

І взагалі, вони люди особливого типу, сільського. Відтоді життя молодої сім’ї протікало так: “щасливий” чоловік і майбутній батько працював на всяких підробітках. Паралельно шукав щось серйозне через знайомих та родичів. Навіть до мене звертався.

Але його пошуки були довгими і не приносили жодних надій. Тесть із тещею дивилися на нього вовком і навіть дружина почала покрикувати й засуджувати, поводитися з ним не як з чоловіком, а як із недбайливим собакою. Зрозуміло, мама з татом вмить налаштують доньку, як треба жити.

Частенько мій син приходив пізно ввечері в гості, просто прийняти душ, перекусити і трішки посидіти в тиші. Я розуміла, що в чужому домі йому не дадуть нормального життя, але щоб прямо до такої міри… Це моя єдина дитина. У мене були думки зателефонувати сватам і сказати, що я про це думаю.

Але в останній момент я завжди від них відмовлялася. Починати скандал першою – слабка позиція. Та й син у мене вже дорослий, сам може за себе постояти. Але потім він прийшов із рюкзаком. У рюкзаку – речі. Обличчя зле. Сказав, що тиждень йому давали їсти тільки водянисту перлову кашу.

Без нічого. Ніякого м’яса чи овочів. Адже, як сказала сваха, “грошей немає, а що є, те й на стіл кладемо”. Але потім він побачив, що вони навіть собаці кістки дають свинячі. Вдень, значить, коли його немає, вони готують, їдять від пуза. Навіть на вечерю залишається.

А до його приходу все ховається, і їдять тільки обридлу кашу. Лише для нього зварена. Тому що крім нього її ніхто їсти не буде. Син почав з’ясовувати стосунки, але домігся тільки критики й осуду. Навіть моя невістка була на боці батьків і назвала його “не чоловіком”, бо він не може її утримувати.

Тоді мій син і вирішив піти, залишившись у мене на якийсь час. Я, звичайно ж, його впустила. Рідна дитина потрапила в критичну ситуацію, хіба я могла сказати хоч слово проти? Та я й досі вважаю, що та сторона була на 100 % не права. І ніхто мене в цьому не переконає.

А потім минуло щось близько 10 днів, і в сина з’явилися хороші новини. Знайшлася робота його профілю. Так, фірма нова і знаходиться далеко, тож на дорогу йде майже весь вільний час, але що поробиш, якщо іншого варіанту немає.

Потрібно влаштовуватися, терпіти, тому що таксувати, влаштовуватися майстром дрібного ремонту або, тим паче, йти на будівництво, хорошому фахівцеві своєї справи ніяк не можна. Це в юні роки можна так щедро витрачати вільний час, але не в дорослому віці.

Але що вирішив він щодо своєї сім’ї? А ось нічого. На мої запитання він відповідає неохоче, і я дедалі чіткіше розумію, що він, напевно, вирішив розлучитися. Він дійсно зрозумів дещо про свою другу половинку. У найважчу годину вона не буде на його боці, а піде туди, де вигідно.

Якщо вже це було видно тоді, то в майбутньому на неї не можна покладатися ніяк. Я хоч і сама жінка, але теж вважаю її поведінку справжньою зрадою. І нічим іншим. Телефонувала сваха, запитувала в мене, чому її зять так категорично проти них налаштований. Намагалася присоромити донькою.

Мовляв, що це за мужика я такого виростила, чутливого, який не розуміє, що вони йому “допомогти” намагалися. Невістка кричала в слухавку і вимагала, щоб він забрав її від батьків і дбав про неї, адже це його прямий обов’язок. Я так зрозуміла, вона ще не в курсі, що в мого сина на душі.

Я вважаю, у цьому конкретному випадку мій син повністю правий. Дружина його зрадила. Навіть ставши на бік власних батьків, вона пішла проти чоловіка, принизивши його і розбивши всю його довіру до неї, а такі речі прощати ніяк не можна. Сподіваюся, життя розставить усе на свої місця.

Син знайде собі іншу жінку, яка зможе його цінувати, а невістка ще познайомиться з чоловіком, у якого буде дуже глибокий гаманець і бажання прогодувати і її, і її дитину. Про кохання говорити не стану, їй воно не потрібне. Мабуть, таке вже нині покоління.

КІНЕЦЬ.