Під моїм будинком на лавці завжди сидять пенсіонери. Вони увесь день розмовляють. Я завжди вітаюсь з ними і ми інколи розмовляємо про життя.

Цього разу я теж привіталась і ми декілька хвилин розмовляли. Вони розповідали про новий серіал і я їх уважно слухала. Мені подобається з ними говорити, бо вони нікуди не спішать і мені від цього спокійно на душі.

З під’їзду вийшов наш сусід – молодий чоловік років двадцяти восьми. Він глянув зі злістю на бабусь, які розмовляли зі мною.

– Ці старушенції і до тебе причепились. Сидять увесь день вдома і нічого не роблять. Коли не вийду, то розмовляють і ще інших людей затримують. А ми молоді люди повинні працювати, щоб ці дармоїди відпочивали. – сказав зі злістю він.

Ми усі були здивовані, ми не очікували таке почути. Ми розуміли, що він говорить дурниці.

– Я працювала багато років і зараз маю право на відпочинок. Коли я була такого віку як ти, то теж забезпечувала своїх батьків, бо вони були на пенсії і я не скаржилась. Ти теж будеш старим і будеш отримувати пенсію, а твої діти будуть тобі допомагати фінансово, якщо ти їх добре виховаєш. – сказала Ніна Миколаївна.

– Потрібно було заощаджувати і на ці гроші жити у старості. – сказав Андрій.

Я не витримала і сказала:

– Я вважаю, що у літні люди мають відпочивати вони достатньо напрацювались у молодості. Тим більше після шістдесяти п’яти років їх уже ніхто не візьме на роботу.

– Це все відмовки. Вони просто не хочуть працювати. – сказав хамовитий сусід.

– А у тебе батьки є? – поцікавилась я.

– Так.

– Вони, напевно, уже на пенсії. То скажи їм хай йдуть на роботу, а не сидять вдома.

– Мої батьки тут ні при чому.

– Ці бабусі теж чиїсь матері. Якщо твоя матір не працює, то чому вони мають працювати. Нехай не лінується.

Андрій не знав, що відповісти і пішов далі. А я попрощалась з сусідками і пішла на роботу.

Мені було соромно за свого сусіда, який звинувачував бабусь у тому, що вони ліниві.

Невже, так можна говорити до старших людей? Як він посмів!

Колись вони були молодими і багато працювали, а зараз час їм відпочивати. А ми маємо працювати, щоб з наших зарплат вираховувались податки на пенсію і так ми віддячимо літнім людям за їхню працю.

Окрім цього я завжди допомагаю своїм батькам матеріально, адже у них пенсії невеликі і їм доводиться економити. А я хочу, щоб вони добре жили і ні в чому не відмовляли. Адже я колись теж буду старою і сподіваюсь, що мої діти допомагатимуть мені.

КІНЕЦЬ.