Так, я злюся на свою свекруху, яка любить своїх онуків і часто з ними няньчиться. Але річ в тім, що вона не дотримується встановлених мною правил. Діти повертаються додому надто активними і не хочуть робити уроки. Але і на цьому моє обурення до цієї жінки не закінчується.

Моя свекруха – неймовірно активна жінка, яка легко захоплює своєю енергією жінок на десять років молодших. Вона також насолоджується кожною миттю, коли може доглядати за нашими дітьми. На перший погляд все чудово – діти люблять проводити час з бабусею, і вона готова прийняти їх у себе в будь-який час дня чи ночі

Але проблема в тому, що вони дозволяють собі з нею абсолютно все. На самому початку я намагалася написати їй список важливих правил, яких я хотіла би, щоб вона дотримувалася. І це б поступово коригувало їх у міру росту дітей і за потреби.

Але я думаю, що вона ніколи навіть не читала мої нотатки належним чином, і вони просто опиняються у смітнику. Інакше я не можу пояснити, чому вона робить майже все навпаки, ніж я хочу.

Діти повертаються додому дуже гіперактивні і відмовляються виконувати будь-які правила, які раніше всіма виконувалися.

– Мамо, бабуся дозволила нам їсти морозиво на сніданок!, – Одного разу до мене прибігла Наталка, коли вони повернулися від бабусі.

– А ми обідали у фаст-фуді, – захоплено додав Дем’янчик. Я була в подиві від почутого. Знову? Як це? Бабуся ж прекрасно знає, що морозиво – лише випадкова винагорода в нашій сім’ї.

– Чому вона не веде їх у звичайний ресторан на обід, коли їй більше не хочеться готувати?, – подумала я.

Але мова йшла не лише про морозиво та гамбургери. Свекруха дозволяє їм дивитися телевізор до ночі. Коли я це озвучую, свекруха лише безневинно усміхається.

– Оксано, заспокійся. Ми ж не ходимо у Макдональдс кожного дня! Ти б лише бачила їх щасливі личка, коли вони насолоджуються такою їжею.

Ситуація загострилася влітку, коли діти були у свекрухи два тижні поспіль. Звичайно, ми з чоловіком радіємо, що бабуся допомагає нам на канікули трішки відпочити від них і приділити час один одному.

Але наступного дня я дуже за ними сумувала. Але у дітей особливо не було часу поговорити зі мною навіть по телефону. Їх активна бабуся завжди придумує для них якусь програму.

Але коли вони повернулися, я не могла не здивуватися. Вони були в захваті від свого перебування у бабусі, але також вони були досить вільні у своїй поведінці, схвильовані та не хотіли робити нічого, що було частиною нашого звичайного розпорядку дня.

– Бабуся дозволяє нам робити багато речей, чому ти не можеш робити те саме?, – сказала моя дочка, коли я не дозволила їй дивитися телевізор ще годину.

Коли я сказала їй прибрати розкиданий одяг, вона кинула на мене сердитий погляд й грюкнула дверима.

А потім, коли Дем’ян не з’їв навіть половинку тих овочів, які я готувала на вечерю, я здалася.

– Але бабуся нас нічого не змушує робити, якщо ми цього не хочемо!.

Я була у відчаї і зателефонувала свекрусі.

– Як я маю впоратися з вихованням дітей, коли ви ігнорує всі мої правила?

Пізніше я підняла цю тему і з чоловіком. Але він лише знизав плечима.

– Ну, може, це трохи перебільшено, але головне, що вони щасливі, чи не так?, – сказав він з усмішкою. Чого ще я могла очікувати від її сина, який пройшов подібне навчання.

Я намагалася поговорити про це зі свекрухою.

– Віро Іванівно, я розумію, що ви не хочете розбалувати дітей, але є речі, які я хотіла б, щоб ви поважали, – обережно почала я. – Кожного разу, коли діти повертаються від вас, я маю прикласти багато зусиль, щоб їх зібрати докупи. Так далі тривати не може…

Але її реакція була як завжди.

– Я вірю, ти хочеш для дітей кращого. Але тобі треба бути трішки добрішою до них. Ти надто сувора. Це їх дитинство, і в сорок років вони так поводитися не зможуть. Якби там не було, а дітям подобається в мене, і більш спокійний режим їм не завадить час від часу, – спокійно відповіла свекруха, ще більше зачепивши мене.

Я не хочу бути “поганою мамою”, яка псує дітям радість, але в той же час я наполягаю на тому, щоб вони мали певні правила та межі та поважали їх.

Але я, мабуть, одна у нашій родині женусь за цими правилами. Мій чоловік не втручається, а свекруха вважає мене суворою і тривожною мамою.

Я відчуваю, що не можу з цим впоратися і не знаю, як з цим боротися. Я справді не хочу дожити до того моменту, коли мої діти просто сядуть мені на голову.

Як ви боритеся з такими бабусями? Як мені ще їй донести свою правильну думку? Мене в цій сім’ї просто мають ні за що…

Джерело