Я дуже багато заробляю. Чи не господар фірми, але дуже затребуваний фахівець. Тож такий високий оклад. І багато бонусів за наслідки праці. Моїх грошей вистачає, щоб утримувати заміський будинок з усіма прибамбасами, повністю забезпечувати сім’ю і допомагати двом пенсіонеркам, своїй мамі та тещі.

У них обох свої квартири у місті. Я їх відремонтував, їхні рахунки за комунальні послуги оплачую я, крім того, кожній з них на картку скидаю по двадцять тисяч гривень.

Моя мама приїжджає до мене в гості, тільки якщо я поїду за нею і привезу. А теща спершу приїжджала щовихідних, мовляв, скучила за онуками, а потім почала залишатися у нас на весь тиждень. Точніше, зрідка виїжджала до себе додому, щоб перевірити чи все там добре. І побалакати із сусідками. Мене це не напружувало.

Будинок величезний, вільних кімнат багато, хай живе. Але якось вона заявилася до нас не одна, а з сестрою, її чоловіком, їхнім сином та невісткою. — Зять, до мене сестра приїхала. Ось я вирішила, що найкраще приїхати сюди. Тут і природа, і басейн, і мангал є. Шашлики можна посмажити!

— Зверніться до дружини. Вона покаже де м’ясо. Чоловік сестри та його син вирушили обробляти м’ясо, а теща з сестрою та її невісткою влаштувалися у холі. Галина Петрівна, без попиту, дістала пляшку червоного і почалася звичайна бабська балаканина. Я вийшов, щоб не чути всяких пліток. Хвилин за двадцять мені зателефонували з роботи, і попросили уточнити деякі числа. Мій ноутбук лежав у холі, тому я подався туди.

І раптом чую, як теща хвалиться: «Я! Так, я». — Бачиш який у мене будинок! Я тут командую! — Розпустила вона хвіст перед сестрою. — Але ж ти тут не живеш? – здивувалася сестра. — Ну і що? Все одно це мій дім! — І чого ви це вирішили? – втрутився я. — Ви в цей будинок жодної копійки не вклали!

– А тобі взагалі слова не давали! — Накинулася вона на мене. — Я старша, то ж я господиня! — Добре. Ви господиня. Тоді ось рахунки за комуналку. Сплатіть їх… Ні, ніхто нічого не наплутав і не вписав телефонних номерів у графу «підлягає оплаті»… Ну як? Платитимете, господине? За п’ять хвилин ні тещі, ні її гостей не було видно.

Втекли. Дружина тільки посміялася з того, як спритно я обложив її маму. Теща спершу дзвонила дочці, скаржилася, що я поганий зять, але моя дружина різко ставила свою матір на місце. Незабаром теща покаялася, вибачилася за свою n’яну балаканину. А що я. Я людина не злопам’ятна, пробачив. Зате з тих пір теща приїжджає до нас лише на запрошення.

КІНЕЦЬ.