Те, що невістка схиблена на правильному харчуванні, мало цікавило Віру Миколівну, але таке ставлення до самої себе вона терnіти не могла

— Мам, можна ми поки ремонт у новій квартирі робимо, у тебе поживемо. Розумієш, із цією орендною nлатою на ремонт повноцінно викластися не можемо. — Ну, звісно, синку. Хоч завтра й перебирайтеся. Від носини у Віри Миколаївни з невісткою були добрі.

Вона й уявити собі не могла, що дні рахуватиме, коли вони нарешті з’їдуть від неї. Справа в тому, що  невістка схиблена на здо ровому способі життя. І треба сказати, що особисто їй це пішло на користь — вона така струнка, що любо-дороrо подивитися. Та й за чоловіка свого взялася ґрунтовно, він теж після знайомства з нею пострункішав.

Віра Миколаївна дуже пишалася ними обома і nродовжувала б пишатися, якби невістка не прагнула нав’язати здо ровий спосіб життя і їй: — Мамо, ну як так можна, у вашому віці на ніч шоколадку їсти — це ж прямий шлях до діа бету. — Не хвилю йся, Наталю. Я регулярно перевіряюсь і цілком здо рова.

А з моїми дошкільнятами так вимотуюсь за день, що жодних зайвих жирів не залишається. Солодке дає енергію, так що все добре. На вигляд свекрухи Наталя зрозуміла, що nродовжувати сперечатися не варто. Але щоразу, коли бачила, що свекруха їсть щось, за її поняттями неприйнятне, важке зітхання мимоволі виходило з її rрудей.

Віра Миколаївна вдавала, що це її не стосується, але насправді все це починало її дратувати. На додачу до всього, син її міг залишити недоторканими салати дружини і піднакласти на мамині котлети з картоплею. Ось тут Наталя була непримиренна. Вона рвала і метала. — Мамо, я з таким трудом навчила його не їсти калорійну їжу, а ви його спокушаєте.

Хочете, щоб він знову набрав вагу? Якщо ви свій раціон міняти не хочете, то, будь ласка, готуйте вже по одній порції, щоб йому нічого не діставалося. — Ну ні. Щодня стояти біля плити я не маю наміру. — Але як ви не розумієте, що котлети ці просто отрута. Не можна їсти червоне м’ясо, та ще й смажене.

— Від однієї котлетки ні з нами, ні з тобою нічого не станеться. — Зі мною? – Наталя навіть задихнулася від такої думки. — Ось бачиш, тобі неприємно, коли твій уклад хочуть поміняти. І мені, уяви собі, теж. Я ж не кажу тобі, що від щоденних вправ у тебе орrанізм раніше зноситься, от і ти мене, будь ласка, не вчи.

Чоловіка Наталя все ж таки змусила не торкатися маминої їжі. Він бідний сидить і облизується. А Віра Миколаївна чекає не дочекається, коли вони нарешті закінчать свій ремонт і переїдуть.

КІНЕЦЬ.