Сьогодні Григорій повідомив батькам, що хоче привести в дім свою дівчину та познайомити її з ними. Він дуже хвилювався, щоб все пройшло добре. Адже Григорій добре знав своїх батьків, вони можуть утнути те, що образить його Аню. Особливо мама. Тож він ще перед знайомством вирішив серйозно поговорити з батьками:

– Тату, мамо, прошу вас, жодних незручних питань моїй дівчині. А то я вас добре знаю. Щоб не повторилася історія з Софією. Мені й досі незручно її бачити.

– Синку, не переймайся. Якщо мама не хильне зайвого, то все буде добре. Веди свою дівчину.

Але Григорій все одно неабияк хвилювався. Його батьки непередбачувані, хто знає, що від них можна чекати. Як тоді, коли вперше привів додому Софію. Його мама жінка цікава. А коли ще й вип’є, то язик за зубами не тримає. Танці, вірші, пісні…Її неможливо було зупинити.

Софія до такого не звикла, вона встала з-за столу та пішла. Просто посеред вечері. Наступного дня сказала, що між ними з Григорієм нічого не може бути. Боїться, щоб мамин темперамент та бажання випити не передалися хлопцю.

Григорій неабияк переживає за Аню. Він ще перед зустріччю попередив її, щоб нічому не дивувалася та не слухала слова батьків. Але хто знає, як дівчина зреагує на маму. Сьогодні в них знайомство. Мама наготувала смачних страв, батько з Григорієм прибрали в хаті. От-от на порозі з’явиться Аня.

Дівчина подзвонила у двері. Все було прибрано, стіл накритий. Григорій взяв квіти, які ще від ранку придбав дівчині, та пішов її зустрічати. На його подив, знайомство пройшло добре. Аня дуже сподобалася мамі Григорія. Вони довго розмовляли між собою. Співали пісні та веселилися. Григорій навіть не знав, що в його дівчини такий чудовий голос. Навіть тато, і той намагався підспівувати…

Григорій вже й забув про історію, котра трапилася з його попередньою дівчиною. Але з Анною мама знайшла спільну мову. Від цього йому на душі аж легше стало. Пізно ввечері Григорій провів Аню додому, а сам повернувся до хати. Його мама не спала. Вони довго розмовляли. Мама сказала, що коли син приводив у дім Софію, вона відразу побачила, що вона не його доля. Їй потрібна була тільки квартира та гроші. Тому й мама влаштувала таку “сцену”.

А от з Анною все не так. Дівчина справді кохає Григорія. Та й син з нею щасливий. Їй не потрібні його статки. Анна дівчина мудра, всього хоче добитися самостійно.

– Синку, не затягуй з весіллям. Аня та, хто тобі потрібна. Добра, чуйна та вихована.

Тому вже наступного дня Григорій зробив дівчині пропозицію. Аня не проти. Весілля справляли в колі найрідніших. Мама Григорія взяла все у свої руки, тож гостям не доводилося сумувати.

Пізніше всі свята справляли разом з батьками. Мама та Аня дуже подружилися, в них навіть секрети свої є. Григорій тільки посміхається. Він радий, що його дружина та мама знайшли спільну мову.

КІНЕЦЬ.