Я і сам уже деякий час подумував освідчитися Ірі, просто хотів якусь особливу дату, якийсь чарівний день. Вибирав між днем її народження і Новим Роком, але майбутній тесть став мене квапити.

Він через кілька місяців після знайомства став підозріло часто порушувати тему одруження. Я думав, він так прагне доньку заміж видати – наречений з мене був непоганий, скажімо так.

Я працюю в будівельній компанії, робота завжди є. Гроші теж. І нерухомість своя є. Зрозуміло, після весілля Іра переїхала б до мене з кінцями. Це тестю і було потрібно.

Він так квапив мене, що довелося освідчуватися Ірі наприкінці жовтня. А з весіллям вона й сама тягнути не хотіла. У нас не було сотні знайомих і друзів, яких потрібно було б розважати, тому й весілля ми в грудні відгуляли.

Як і планувалося, Іра переїхала до мене, дуже скоро наповнюючи моє життя турботою і затишком. Тож я рішуче не розумів, чому батько та намагався її позбутися.

Дізнався вже в лютому – Микола Андрійович теж де з ким зустрічався. Іра говорила, він уже понад п’ятнадцять років один, ні з ким не зустрічався після розлучення з її мамою.

А тут завів собі стосунки і, як і ми, хотів якнайшвидше їх “увічнити” шлюбом і переїздом. Доньку бентежити не хотів, ось і чекав, поки вона до мене перебереться.

Тож у нас два весілля поспіль, і всі кругом щасливі. Думаю тепер, як би ще мою маму з кимось звести, щоб і вона не почувалася самотньою…

КІНЕЦЬ.