Таня стояла вже близько двадцяти хвилин в очікуванні свого автобуса. На зупинці разом з нею ще було кілька людей – жінка похилого віку з дитиною років п’яти, швидше за все з онуком, похмурий чоловік, в чорному капелюсі і валізкою, і ще одна дівчина, схожа на студентку – в вухах навушники, а на плечі величезний рюкзак.

Вся їх невелика компанія пильно вдивлялась в далечінь в очікуванні потрібного автобуса. Онук смикав бабусю за поділ пальта і вже починав вередувати.

Таня подивилася на годинник, ще трохи і вона почне спізнюватися на дуже важливу подію у своєму житті. На сьогодні у неї був призначений процес по розлученню.

Нарешті вона поставить крапку в цій нещасній історії і змінить прізвище на дівоче і більше ніколи не буде виходити заміж, керуючись одними тільки почуттями, а може взагалі більше ніколи не буде брати шлюб.

-Дівчино, дівчино, – почула вона поруч з собою приємний чоловічий голос. Літаючи в своїх думках, вона навіть не помітила, як поруч з нею зупинився красивий чорний автомобіль, і хлопець наполегливо звертався до неї.

Таня запитливо подивилася на нього.

-Давайте я вас підвезу, видно ж, що ви спізнюєтеся.

“Який проникливий чоловік, – подумала Таня.

-Спасибі, звичайно, за пропозицію, але я не сідаю в машину до незнайомих людей, – відповіла Таня і помітила вдалині автобус.

Хлопець подивився на годинник, потім на Таню, підняв скло і поїхав.

Підійшов автобус, їхня невелика компанія дружно один за одним протиснулись до центру. Доїхавши до потрібної зупинки, Таня побігла до будівлі суду. Встигла якраз до самого початку.

Після завершення процесу, вона з легким серцем вийшла із залу і раптом помітила недавнього знайомого, який на зупинці наполегливо пропонував її підвезти.

-Ну тепер-то ми точно повинні познайомитися, – він зупинився перед нею, не даючи пройти.

-Таню, щось не так? – запитав тепер уже колишній чоловік, порівнявшись з ними.

-Ні, – відповіла швидко вона і відійшла в сторону. За нею пішов і Сергій, її новий знайомий.

Як виявилося, він теж приїхав розлучатися. І його сімейне життя також, як і у Тані, склалось не найліпшим чином з найперших днів. Він теж стійко терпів три роки цього шлюбу, поки остаточно не зрозумів, що далі вже немає ніякого сенсу. Так само було і у Тані.

Він підвіз її до магазину, і вони ще кілька годин проговорили, сидячи в машині, потім Таня схопилася, дивлячись на годинник, швидко сказала, що завтра рано вставати на роботу, вдома потрібно переробити багато справ і вибігла з машини, попрощавшись на ходу.

Сергій їхав додому і всю дорогу посмішка не сходила з його обличчя. Так йому сподобалася Тетяна, такою цікавою була ця дівчина. Тільки потім він схаменувся, що не спитав номер її телефону. Картаючи себе за це, він вирішив прямо зранку приїхати на ту ж саму зупинку і чекати її, сподіваючись, що вона не викличе таксі або не виїде з іншої зупинки.

Але ні в цей день, ні в наступний, вона не прийшла. Він чекав з семи до дев’яти, в надії побачити знайомий силует, але йому не щастило. Потім він вирішив провести один вечір біля того магазину, де він її залишив – може вона після роботи туди зайде. Але простоявши там кілька годин, серед перехожих він так її і не побачив.

Сергій зневірився, але все-таки вирішив ще один ранок почекати, і якщо на цей раз він її не побачить, то мабуть так тому й буди. Не пощастило, значить…

Сергій приїхав о сьомій ранку на цю вже добре знайому зупинку, він заглушив мотор і відкинувся в кріслі. Він згадав їхню розмову і своє відчуття поруч з нею. Здивувався собі, в перший раз він так наполегливо шукав зустрічі з дівчиною, яка як на зло ніяк не могла відбутися.

Раптом вдалині він побачив Таню. Він вискочив з машини і швидким кроком попрямував до неї, уявляючи, як зараз був би доречний букет квітів в його руці.

-Сергій, – наближаючись до нього, радісно вигукнула вона. – Рада тебе бачити.

-Привіт, Таня, а вже як я радий тебе бачити, – він вирішив не говорити, як ці кілька днів чекав її на зупинці і біля магазину, виходило якось жалюгідно… – Давай я тебе підвезу?

-Ти спеціально мене чекав? – посміхнулася вона, не підозрюючи, що потрапила в саму точку.

-Можна і так сказати, – він відкрив перед нею двері.

Коли вони рушили, він одразу попросив номер її телефону. Тепер, коли вона їхала поруч, він відчував незрозумілий спокій, ніби він дуже довго шукав щось і нарешті знайшов.

Пропозицію Сергій зробив Тані через два місяці, прямо на цій же зупинці. Він заздалегідь все приготував, зупинка була красиво прикрашена.

Потім навіть в міській газеті написали про цю пропозицію руки і серця в такому незвичному місці.

Прикрашена зупинка ще довго викликала посмішку в людей, які чекали автобуса. А у декого навіть сльози розчулення.

Людям було приємно бачити такий прояв романтики, який так рідко зустрінеш у наш час…