Тетяна та її мати, Ніна Сергіївна, щойно переїхали до своєї нової квартири після того, як батько пішов від них у нову родину. “Мамо, ми зробимо це місце своїм будинком”, – сказала Таня. ”Щойно ми все полагодимо, все буде ідеально. Крім того, тепер ми ближче до університету та твоєї роботи.” “Мені просто потрібен час”, – відповіла Ніна, все ще вражена розлу ченням: вона знаходила втіху в силі своєї дочки. На другий день Таня почула, як із ванної ллється вода.

Раковина протікала, швидко заливаючи підлогу. У розпачі вона зателефонувала сантехніку, але той сказав, що має перерву. Якраз у той момент, коли вона відчула себе пригніченою, пролунав дзвінок у двері. Увійшов юнак, який представився сантехніком. Він знайшов запірний клапан та перекрив подачу води. “Шланг треба замінити”, – сказав він, йдучи за новим. Повернувшись, він усунув протік і представився Олексієм.

Пізніше прибув старший сантехнік, спантеличений попереднім дзвінком Тані. Виявилось, що Олексій не був офіційним сантехніком. Незабаром стало зрозуміло, що Олексій насправді був сусідом знизу. Здивування було взаємним. Мама Олексія, Віра Павлівна, запросила Таню на чай. Поки вони розмовляли, Таня дізналася, що Олексій зробив ремонт просто для того, щоб допомогти. Згодом Таня та Олексій зблизилися.

Поки їхні матері відпочивали разом, вони удвох зайнялися ремонтом квартири. Якось увечері, серед запаху свіжої фарби, вони зізналися один одному у своїх почуттях. Після повернення своїх матерів молода пара оголосила про свій намір одружитися. Обидві матері були в піднесеному настрої та плакали сльозами радості. “Поки наші діти щасливі, щасливі і ми”, – прошепотіла Ніна Вірі. А доки грала музика, всі вони святкували початок їхньої об’єднаної родини.

КІНЕЦЬ.