Таня бігла додому, щоб потішити чоловіка новиною. Сьогодні вона отримала підвищення. Нова посада, новий кабінет, нова зарплатня.

– Тепер точно зможемо поїхати на відпочинок, – мріяла дівчина.

Олексій непогано заробляв. Але на те щоб нарешті поїхати на море або ще кудись у відпустку, грошей не вдавалося накопичити. То одне, то інше, молода сім’я, потрібно багато всього для налагодження побуту. Проте тепер додатковий дохід у Тані вирішить цю проблему.

Щаслива дівчина дорогою забігла до магазину, взяла ігристого, всякі делікатеси, і побігла додому. До повернення чоловіка лишалася приблизно година. Вона хотіла встигнути приготувати вечерю, привести себе до ладу.

Піднявшись сходами, вона швидко повернула ключ і увійшла до квартири. Тут же вона вловила аромат якихось парфумів. Таня затихла.

– Начебто тихо, може з під’їзду донесло? – дівчина нечутно пробиралася коридором у бік кухні. Аж раптом за дверима спальні почулися якісь дивні звуки.

Прочинивши обережно двері, Таня побачила рухи під ковдрою. Дорослій людині ці рухи знайомі.

– Як він міг, – сльози підкотили до очей.

Таня так само тихо зачинила двері та вийшла з дому. Не було бажання сваритися та з’ясовувати стосунки.

Таня викликала таксі та поїхала до мами. Мама з молодшою ​​сестрою жили у передмісті, у приватному будинку. Мама працювала у найближчому дитячому садку, сестра навчалася у технікумі, щодня на трамваї їздила три зупинки. Дівчина приїхала надвечір.

Рідні вже були вдома.

— Таню, який сюрприз, — застрибала мама з порога. – А чого одна? Де Олексій? Що з обличчям?

Зрозуміла мама, що із чоловіком проблеми. Дочка все розповіла їй. Мама лише кивала головою. Мовляв, “як же так, адже начебто все у вас добре”. От і Тетяна не розуміла, що сталося. Не був Олексій тим чоловіком, хто міг би зробити таке.Чи, може, вона погано знала його.

Мама заспокоювала. Казала, не квапитися з рішенням. Мимолітні захоплення неспроможні зруйнувати міцні узи шлюбу. Таня мовчала. Як після цього жити із людиною? В очі йому дивитись? Обіймати, цілувати? Одна думка про те, що він був з іншою, а потім прийде до Тані, вже викликала у ній погані емоції.

За годину телефон невщухав від дзвінків. Олексій намагався додзвонитися до дружини. Таня не брала слухавку. Він вже й матері її дзвонив кілька разів. Згодом сестра від подруг прибігла. Ще не в курсі того, що сталося, вона задоволена забігла в будинок.

– О, Таня, привіт! Ти звідки тут? Мені Олексій твій дзвонив. Я сказала, що у нас немає тебе.

Таня закрила обличчя руками і розплакалася. Мама пошепки коротко окреслила молодшій ситуацію. Сестра присіла поряд.

– Так, як таке пробачити, – констатувала Іринка.

Мама рукою махнула. Мовляв, «не кажи так, помиряться ще”.

Жінки допізна сиділи на кухні. Розмовляли. Мама розповіла, що батька свого часу кілька разів з іншими жінками бачила. Сварилися, мирилися, то сходилися, то розходилися. Але все одно сім’ю утримували як могли, щоби дівчаток своїх виростити.

Іринка наполягала на розлученні. Мовляв, “у них дітей немає, триматися поки що нема за що, а практика показує, що де була одна зрада, будуть й інші”.

Таня мовчки пила ромашковий чай, трохи заспокоївши емоції. Зараз справді щось намагатися вирішити не має сенсу. Потрібно заспокоїтися спочатку, потім все обміркувати.

І як вона могла так помилитись? Адже так довго вони зустрічалися, таке сильне кохання. Одружилися, стільки планів. І все гаразд у них, усьому є місце. Стільки спільних інтересів, погляди збігаються у всьому, у тому числі і в побуті, і плануванні дітей. Чого не вистачає?

Таня вийшла з дому на ганок. Було темно, небо світле, зірок мільярди. Тепло, тихо. Дівчина сиділа на сходах, розчинившись у прянощі вечора. Вдалині з’явилися фари. Машина їхала до їхнього будинку. – Невже чоловік, сказали ж, мене тут нема, – подумала Таня.

І справді, Олексій. Вискочив із машини і побіг до Тетяни.

– Ти де поділася? Я вже обдзвонив усіх, не знав, що думати, – видихнув чоловік.

Таня мовчала, дивлячись на нього. Сліз вже не було. Нічого не було. Олексій зрозумів недобре, присів поруч. Хвилин двадцять вони сиділи мовчки. Згодом хлопець не витримав.

– Що сталося? Щось із мамою? – більше він нічим не міг пояснити стан дружини та її поїздку до батьківського дому.

– Хто вона? – нарешті заговорила Таня.

Олексій запитливо глянув на неї.

– З ким ти був сьогодні? Я прийшла додому раніше, і все побачила, – пояснила Тетяна.

Чоловік все ще дивився на дружину.

– Давно це? Скільки разів? І що це за дівчина? З роботи? Чи завжди різні? – невгамовувалася Таня.

І тут здається, до чоловіка дійшло. Він схопився руками за голову. А потім… розсміявся!

Таня невитримала. – Він ще й сміється.

– Віталік приїжджав, – відповів чоловік.

Тетяна застигла: – Який Віталік?

– Йому треба було зустрітися з подругою, познайомився десь на сайті. Ну, мовляв, враження справити, запросити до себе. А куди до себе? Сам же живе в гуртожитку.

– Віталік? – перепитала Таня. До неї тільки дійшло, що Олексій говорив про брата.

– Ага. Та й попросив ключі наші. Мовляв, на роботі поки ще всі, з дівчиною чай поп’ють, поспілкуються і підуть.

Таня знову закрила обличчя руками і розплакалася. Чоловік обійняв і притулив її до себе.

– А я ж запереживала, думала, це ти з кимось у нашому ліжку під нашою ковдрою.

– Під ковдрою? Ох, отримає брат, – суворо промовив Олексій. – Добре ж поспілкувалися за чашкою чаю.

Він ще сильніше обійняв Тетяну. Потім різко відсторонився.

– То ти що, навіть не бачила, хто там під ковдрою? І вже зробила висновки? Гарна дружина, – трохи образливо промовив чоловік.

Таня крізь сльози засміялася і знову притулилася до Олексія. А братові дістанеться не лише від Олексія, а й від неї під час наступної зустрічі.

Але то вже інша історія.