Ім’я того, хто дзвонив, не визначилося, тому Таня вирішила на дзвінок не відповідати.

Але телефон наполегливо не хотів затихати, і Таня, все-таки, піднесла телефон до вуха.

– Алло, привіт! Це Тетяна? — спитав її рішучий високий жіночий голос.

– Так, – здивовано відповіла Таня. – А це хто?

– Я Інна, – представилася жінка. – Я працюю з вашим чоловіком у одному відділі. І мені потрібно вам дещо повідомити.

– З моїм чоловіком? Та ще й у одному відділі? – Таня пожвавішала. – А в якому саме відділі?

– У фінансовому, в якому ще.

– Так… – Таня вже була заінтригована. – Цікаво. І що ви хотіли мені повідомити? Щось трапилося з моїм чоловіком?

– Скажіть, Тетяно, ви нічого такого не помічали останнім часом за своїм чоловіком? – поцікавилася Інна.

– В сенсі? Як зрозуміти це ваше – «чогось такого»?

– Ну, його поведінка вам не здається дивною?

– Ні. – Таня чомусь хмикнула. – Начебто, він поводиться як завжди.

– Отже, ви не помічаєте у ньому змін?

– Та ні, кажу. А що трапилось?

– Справа в тому, що нещодавно у вашого чоловіка з’явилася… – Інна затнулась, але потім все-таки домовила фразу до кінця. – У нього з’явилася дівчина. Молоденька.

– Та що ви кажете… – Таня знову хмикнула. – А вона хоч гарненька? Ну, на зовнішність. Обличчя в неї симпатичне?

– Я вас не розумію. – Інна розгубилася і на кілька секунд замислилась. – Тетяно, ви що, справді байдужі до пригод власного чоловіка? Він вам, що, не дорогий?

– Ну що ви? – обурилася Таня. – Він мені дуже дорогий. Навіть дуже-дуже. Просто хочу знати, чи не зіпсувався його естетичний смак. Буде сумно, якщо він задивляється вже й на негарних.

– Жінка, та ви що?! – обурилася Інна. – Майте на увазі, що ваш шлюб тріщить по швах, а ви про якийсь смак чоловіка хвилюєтеся. Вам зовсім про інше тепер потрібно хвилюватися. Як чоловіка собі залишити, в сім’ї утримати.

– Так? – Таня здивувалася. – А дозвольте поцікавитися, ви мені кажете все це з якою метою?

– Як із якою? З єдиною метою – врятувати вашу родину.

– А вам це навіщо треба?

– Я вас не розумію… – Чути було, що Інна заплуталася. – Вас що, зовсім не цікавить доля вашого шлюбу?

– Цікавить. Але ви тут до чого? А, розумію. – Таня хмикнула втретє. – Ви самі нерівно дихайте до мого чоловіка. Так? Я вгадала?

– Та ви що таке кажете? – голос Інни чомусь затремтів. – З чого ви це взяли?

– А з того. – І Тетяна почала пояснювати. – Ви закохані у мого чоловіка. Але у вас раптом з’явилася молода конкурентка і ви не можете з цим змиритися. Правильно я вгадала? І тоді ви вирішили всім нам трьом зробити погано. Хочете зруйнувати наш затишний трикутник, щоб потім привласнити нашого з дівчиною чоловіка собі. Так?

– Ви… ви… – Інна стала навіть трохи заїкатися. – Як ви смієте мені таке казати?!

– Інночко, а скажіть, будь ласка, вам скільки років? – Запитала дуже м’яко Тетяна. – Тільки не брешіть зараз, гаразд?

– Ну, сорок, – неохоче відповіла Інна. – І що?

– Зрозуміло. Намагаєтесь застрибнути на останній теплохід?

– Який ще теплохід?

– Який починає повільно відпливати від причалу. І якщо на нього не схопитися, можна залишитися самотньою назавжди.

– Яка ж ви! – пролунало раптом із слухавки.

– Так, – підтвердила Таня. – Я така. До речі, а як звати цю людину? Ну, яка мені, начебто, чоловік.

– Не зрозуміла, – промовила Інна. – Ви що, не знаєте, як звати вашого чоловіка?

– Цього чоловіка? Гадки не маю.

– Як це? – Інна знову розгубилася, а потім невпевнено запитала: – Жінка, а як ваше прізвище?

– Моє прізвище вам нічого не скаже. Тому що воно не співпадає з прізвищем вашого коханого.

Таня швидше відключила зв’язок, і відразу подумала:

– Треба терміново зателефонувати до чоловіка. Як добре, що він у мене працює не у фінансовому відділі.