Моя дружина дуже любила свою роботу, віддавалася їй на всі сто відсотків. Це давало свої плоди та згодом вона стала директором школи, у якій колись працювала вчителем історії. Я не помічав, щоб вона любила дітей, їй подобалась лише влада, яку вона над ними мала.

Часто в побутовому житті вона забувала, що зараз вона дружина і мати, а не вчителька. Ми з доньками полегшено зітхали, коли Тамара йшла на роботу. Цей час у нас вдома панували тиша та спокій.

Дружина казала, що мріє про час, коли вона вийде на пенсію та нарешті зможе зайнятися нашою дачею, куди ми переїхали після того, як доньки вийшли заміж. Я з жахом очікував на цей час тому, що не знав що на мене чекає. А поки насолоджувався моментами, коли Тамари вдома немає.

І ось настав день виходу моєї дружини на пенсію. Вона прокинулась о шостій ранку, як зазвичай, розбудила мене та ми почали обхід дачі для того, щоб скласти план ремонтних робіт. Тамара примусила мене усе записувати.

“Так, чудово день почався”, – подумав я. А потім пішов снідати. Тамара догнала мене та сказала, що не дозволяла мені відлучатися. Я зовсім не збирався їй підкорятися та сказав, що дружина більше не на роботі та я не її учень чи підлеглий. Поснідав та пішов далі спати.

Проте мої слова на дружину не подіяли та скандали у нас стали виникати кожного дня.

Якось на вихідні приїхали доньки та Тамара перевела свою увагу на них. Помилкою доньок було взяти з собою внуків, адже їм усім довелося впродовж двох годин слухати лекцію про роль виховання дитини в умовах сучасного суспільства.

Це була тема останньої методички, яку видала дружина. Тамара давно нікому про це не розповідала та тепер знайшла вільні вуха. Не довго думаючи доньки забрали дітей та поїхали додому, а я залишився сам на сам з Тамарою.

Як мені далі з цим бути просто не уявляю.

КІНЕЦЬ.