Максим стояв біля оrорожі та дивився. Сьогодні він вирішив навідатися до будинку, де він провів свої дитячі роки. Вже чотири роки в тому будинку ніхто не живе. Коли хлопцю виповнилося двадцять один рік, померла його мама. Батько приїжджав до них всього два рази, ще коли жила мама.

Максим добре пам’ятає, як тато привозив йому. цукерки. Хлопцю на той час виповнилося дев’ять років. Він думав, що батько приїхав привітати його з днем народження, але тато кинув йому жменю цукерків, а сам пішов.

Вдруге він зустрівся з татом, коли захворіла мама. Батько запитував, кому дістанеться будинок після того, як не стане мами. Максим зайшов та почув ці слова. Він вигнав тата та сказав, щоб той більше не смів з’являтися в їх домі. А потім хлопець вийшов на подвір’я та розплакався.

Хоч він вже дорослий хлопець, але не уявляв, як залишиться без найріднішої людини. Коли зайшов у дім, мама лежала з відкритими очима. Вона покликала його до себе, взяла за руку та сказала, щоб син нічого не боявся. Все буде добре. І вона завжди буде поруч.

На початку осені мами не стало. Сусіди допомогли з організацією похорону. Адже він один би не справився. Без мами його життя наче зупинилося. Добре, що сусідська дівчина Галина щодня приносила йому їсти.

Вони часто сиділи разом та розмовляли. Якось Галина призналася йому у коханні. Вона була малим дівчиськом. Максим пообіцяв, що вони обов’язково говоритимуть про весілля, коли та виросте.

Згодом він поїхав на навчання, і Галину з того часу не бачив. Адже він не приїжджав у село. Бувало, що приїде раз на рік, постоїть біля огорожі, посумує, піде на могилу мами помолитися, а потім назад додому.

Добре, що мав кімнату в гуртожитку. Але його попередили, що до кінця року потрібно звільнити кімнату. Після доведеться шукати інше житло. Та й роботу потрібно шукати іншу, щоб мати змогу все оплатити.

Через огорожу на нього дивилися очі. Максим не міг зрозуміти, хто ж це міг бути. Але коли дівчина показалася, він впізнав у ній Галину. Вона була справжньою красунею. Просто очей неможливо відвести.

Довге, чорне волосся, струнка, біле личко. Максим мовчки дивився на дівчину. Він не міг слова вимовити. А тоді дівчина заговорила першою:

– Я виросла, як і обіцяла. Пам’ятаєш свої слова?

– Пам’ятаю…Ти вийдеш за мене заміж?

Галина почала сміятися. Вона так довго чекала на ці слова. Звісно, Галя погодилася. Весілля вирішили справляти через рік. Адже досі вони не гуляли разом, не цілувалися. Максим сміявся та запевняв, що все в них ще попереду. Буде і романтика, і спільне сімейне життя. Того ж дня вони пішли на могилу мами. Максим дякував їй. Він відчував, що вона дивиться та благословляє їх з небес. Враз так спокійно стало на душі.

Як і домовлялися, через рік вони одружилися. Вирішили залишитися жити в селі. Власний будинок, подвір’я. Для чого ходити по квартирах. А коли ж її купити? Минуть роки. Якщо буде робота, можна буде наскладати грошей. Колись вони може і придбають собі житло, але все буде згодом.

Недавно знову приїжджав тато, цікавився, кому дістався будинок. Максим відповів, що тепер тут живе він зі своєю дружиною. Батько обернувся та пішов.

КІНЕЦЬ.