Мені 36 років, живу мало не у вакуумі. Є чоловік, діти, мати, робота, колеги, знайомі. Але в голові таке, що близьким не розповіси, а подруги немає.

Та й чоловік проти, не відпускає мене нікуди, він проти, якщо ми з подругами випиваємо. А кому потрібна така подруга, якщо чоловік по неї на всі зустрічі приходить. Бачимося раз на п’ять років, не чай же пити сидіти. При тому що він знає, ні я, ні мої подруги пригоди шукати не підемо. Посидимо, вип’ємо, поплачемо, згадаємо молодість, заснем і по хатах.

Чоловіку я ніколи не зраджувала. Десять років – робота, дім, діти, кредити. Взяла сама, він не хотів і не бачив перспектив. Працював аби десь, пив, грав.

Почуваюся тією дружиною генерала. Якби не я, то невідомо, що з ним було б. Але це мене не хвилює, я б без нього теж невідомо як упоралася б. Абсолютна довіра з мого боку. Та й із його теж. Просто не хочеться загострювати.

Потоваришувала з колегами, відпочивали кілька разів разом, але хочеться суто жіночих посиденьок. Кличуть у гості, час є, а я не можу. Чоловік з’їсть увесь мозок. Адже приїду, вдома порядок, два холодильники битком, шафи сповнені випрасуваного одягу, але як же, я ночувала не вдома!

Ви б бачили, як я виглядаю. Тут жоден нормальний чоловік не погляне – зайва вага, без косметики, без зачіски, нігті від роботи слояться.

В одязі, щоправда, смак є — багато хто просить образ підібрати, але для жіночих посиденьок це взагалі не важливо. Хочеться просто напитися, поплакати про жіночу долю, вислухати дівчат і з новими силами в новий день.

Моя мама з дітьми сидить, відпускає через невдоволення, але все-таки. А я всім зобов’язана. Він приходить із роботи — душ, ліжко. У мене завдання – одразу біжу грію вечерю з трьох страв на вибір, несу в ліжко. Там їсть, я прибираю. А я ж працюю, два дні через два, по 16 годин, а частіше три за два, буває, що й шість за два.

Але вдома діти, мама, чоловік. Ніч спати не буду, але все буде приготовлено та прибрано. Я не від цього невдоволена, а від того, що хочу хоч раз на рік піти до подруг без дітей та чоловіків, без готування та прання, чисто поспілкуватися.

Зараз хоч телефон не контролює, можу спілкуватися на різні теми із жінками з роботи. Чоловіків давно в контактах немає, тільки на роботі спілкуємося, і те, все йому розповідаю, як день минув, хто що сказав чи зробив. Інакше буде потім, що від нього приховую щось.

Зараз сиджу, коньяк п’ю, часу маю другу годину ночі. Готую, дітям піцу, йому котлетки та тефтельки, гарнір та соус. Ось навіть перед Новим роком 30, 31 і 1 працювала, моя зміна була, не спала зовсім. Але роботу закінчила, а потім ще поралася на кухні.

Чоловік мене кохає, уся зарплата мені, на подарунки, де гроші бере, я не знаю. Рідкісні, на день народження тільки. Я волію контролювати дохід, ніж чекати на свята. Бюджет в моїх руках, але й витрати всі на мені, ніхто не знає, скільки всього я плачу, включаючи кредити.

Живемо в достатку, ситі, одягнені, не скривджені. Хоч мама і з ніг валиться, буває (мама це я). З дітьми грати, басейн, уроки, фітнес, плачу та мовчу. У відпустці не були жодного разу. Спочатку їздив без мене з друзями, відпочивав, я теж одна гуляла без нього. На майданчик з дівчатами погодками. Молодша у візку, старша по гірках. Ось мої розваги. Але це мені на радість було.

Пережили. Він мене старший на 10 років, зараз під 50 років йому, може, тому схаменувся. Я чотири операції зробила (на тлі стресу із щитовидною залозою проблеми). Ендокринолог попалася неписьменна, кінську дозу гормонів прописала, довелося під ніж лягати, щоб наслідки прибрати.

Худорлявою не була ніколи, і з самооцінкою проблеми — адже знає, що сама себе ненавиджу, звідки ревність ця і контроль. Та ніякому чоловікові стільки не випити, щоб на таку, як я звернути увагу. Ось такі справи. Сиджу, мовчу. Часу два ночі, вставати о четвертій. Добраніч дівчата, дякую, що прочитали. І бережи вас усіх Господь.

КІНЕЦЬ.