Заміж я вийшла давно. З чоловіком ми у шлюбі вже понад десять років, у нас двоє діток. Я можу з упевненістю сказати, що я щаслива. Живемо мирно, практично не сваримося. Але є одне але… Чоловік у мене страшний економіст.

І коли справа стосується грошей, він стає таким нудним і прискіпливим, що з ним неможливо розмовляти. Він перераховує кожну копійку, і перед покупкою обов’язково сто разів подумає, треба це купувати чи ні.

У продуктовий магазин з ним неможливо ходити, я накладаю продукти в візок, а він все перевіряє і, якщо я не зможу переконати його, що це потрібно, він поверне товар назад.

У нього на телефоні є спеціальна програма, куди він вносить усі витрати та доходи. Потім наприкінці місяця підбиває підсумки, і, якщо ми, не дай Боже, витратили зайві гроші, він обов’язково мені про це скаже і звинуватить у зайвому марнотратстві.

Так було заведено у його сім’ї, свекруха завжди скрупульозно вела сімейний бюджет і сина привчила, тому він робить так само і вважає це правильним.

Звичайно, дефіцит бюджету траплявся і з моєї вини. Я купувала те, що вважала за потрібне. Скажу відразу, це були дрібні витрати: дітям смакота, собі необхідну косметику та інші дрібниці. Причому це ми могли собі дозволити, але чоловік вважав, що це верх марнотратства і постійно мене за це вичитував.

Був у нас період, коли я була у декреті і не працювала. Тому всі гроші були у чоловіка, і він сам купував усе, що потрібне. Однак робив він це дуже погано і постійно купував не те, що потрібно. І після чергового скандалу він почав давати мені гроші.

Але він не просто давав, мені доводилося постійно просити. Не скажу, що він скупердяй і жмот, ні, просто важко розлучався з грошима. Якщо я просила – він давав, але сам ніколи не пропонував.

Отакий мінус був у мого чоловіка, і я з ним мирилася. У решті він був ідеальним. До речі, завдяки його надмірній економії ми виплатили іпотеку вдвічі швидше, купили нову машину та планували купити дачу.

Після декрету я вийшла на роботу і чоловік знав, скільки я заробляю. Через деякий час мене підвищили, і моя зарплата зросла практично в півтора рази. Першого місяця, коли я отримала підвищену зарплату, я не сказала чоловікові.

Попереду були свята, і мені не хотілося псувати собі настрій і випрошувати гроші на подарунки, причому ще й звітувати за кожну покупку і пояснювати, чому я не купила дешевше. На той момент я вирішила, що скажу чоловікові після свят.

Але після свят трапилися непередбачені витрати, про які я теж промовчала. Синові треба було купити новий підручник, мені нові черевики, мамі треба було допомогти з ремонтом. Все це я стала оплачувати самостійно і нічого не казати чоловікові. Уявляю, як би він обурювався такими великими витратами.

Благо чоловік не запам’ятовує деталі і просто не помічав нових покупок: кофточки, штани, черевики, помаду та інші. Я навіть примудрилася купити йому нову сорочку, а він досі думає, що це його стара.

З того часу, як я стала самостійно оплачувати всі непередбачені покупки і не просити грошей у чоловіка, вдома в нас настала тиша і благодать. Усі були задоволені.

Чоловік скрупульозно підраховував кожну копійку і радів, що виходило заощадити, а я витрачала особисті гроші на всі витрати і не звітувала за кожну покупку, яку ми всеодно зробили б, але перед цим зі мною була б проведена повчальна, багатогодинна бесіда. Скандали у нашій сімʼї припинилися.

Єдиною людиною, яка знала про мій секрет, була моя мама і вона була на боці мого чоловіка і вважала нечесним те, що я його обманюю. Але мамину п’ятихвилинну нотацію раз на місяць, вислухати набагато легше, ніж щоденні докори чоловіка.

Звичайно, мені трохи соромно і якось я все-таки скажу чоловікові, що мені підвищили зарплату, а зараз знижка у взуттєвому магазині і мені терміново потрібно купити чобітки. А чоловікові знати про це необов’язково.

КІНЕЦЬ.