Я вийшла заміж у 25 років, бо вже хотілося сім’ю та дитину. Чоловік добра, порядна людина, але кохання в мене до нього не було.

Я жила спокійним розміреним життям і, загалом, була задоволена ситуацією.
Паралельно, спілкуючись із друзями чоловіка, мені був близький за духом один із них, ми були на одній хвилі: жарти, інтереси, обговорення чогось.

Ми розуміли одне одного з півслова. Могли почати обговорювати книгу та базікати до ранку, а вранці йти на роботу.

Так тривало близько п’яти років, потім ця людина вирішила бути зі мною. Він обірвав усі зв’язки з моїм чоловіком (чоловік досі не дуже розуміє, куди він несподівано зник) і розпочав активні дії щодо мене.

Він знав, чого мені не вистачало, і зумів мені це дати – чудове спілкування, захоплення та обожнювання, шикарна близькість. Але цілі, на жаль, у нас були різні.

Мене влаштовувало бачитися з ним періодично і брати моменти для щастя, він же прагнув розвести мене з чоловіком і створити сім’ю зі мною. І після 2-3 років наших таємних стосунків наш таємний роман перетворився на жах.

Він почав пити (це також його гени, батько пияка), загрожувати викриттям, шантажувати мене, кілька разів заявляв, що  щось зробить із собою і вимикав телефон.

Одного разу приїхав у мій дім (добре, що чоловіка не було) з метою остаточної розмови. Ми сварилися, потім мирилися, хтось із нас не витримував, дзвонив і все починалося по новій.

Я то хотіла до нього піти, то ставало страшно через його поведінку, і не хотілося позбавляти дитину рідного батька. Так було ще два роки.

Потім я надовго поїхала у відпустку та пообіцяла подзвонити йому, коли повернуся. Але повернувшись через півтора місяці, я не знайшла в собі сили зателефонувати.

Мені просто було страшно. Я набиралася духу цілий рік, перш ніж зробити дзвінок.

Зателефонувавши, я дізналася, що після нашого останнього побачення він активно почав шукати нову дівчину, через місяць він її знайшов і ще за місяць вона повідомила, що в них буде спільна дитина.

Тобто на момент мого дзвінка вони вже були одружені, і вона ось-ось мала народити. Жінку я бачила на його фото, вона відверто негарна і абсолютно не в його смаку, навіть ревнощів до такої не виникло.

Ми поговорили більш-менш на спокійній ноті і поклали трубки. Але потім я стала помічати, що об 11-12 годині ночі він щодня заходить у мої соц. мережі, дивиться сторіси.

Через три тижні я запитала, навіщо він це робить. Він сказав про те, що дружина у нього не красуня, але він її шалено любить, неймовірно вдячний за увагу, турботу, жіночу ласку, сім’ю та майбутню дитину. Після чого мене заблокував.

Досі ми не спілкуємось, не бачимося, я не знаю, як він. Мучить питання, чи правильно я вчинила, чи не пройшла повз любов всього мого життя.

Турбувати його ніколи не буду, і щиро хочеться вірити, що він знайшов своє щастя, але при цьому внутрішня спустошеність, депресія, відчуття, що моєю любов’ю скористалися і викинули через непотрібність. Не знаю, як далі жити.

Зрадію, якщо комусь моя історія допоможе не зробити помилок і зробити правильний вибір. Якщо є бажання спілкуватися з людиною, не чекайте слушного моменту.

КІНЕЦЬ.