Багато речей в своєму житті усвідомлюєш лише тоді, коли велика частина його позаду, на жаль. Не даремно в народі говорять – життя вчить.

Як би не хотілося не зважати на це, але у великій кількості родин стосунки між ріднею псує саме, як не дивно, житло, якісь непорозуміння пов’язані з ним.

Часто буває так, що колись рідні і близькі люди просто в один день стають між собою чужими людьми.

Ось як мій зять – нічого не розуміє, а сам просто вирішив, не зрозуміло чому, ділити мою ж власну квартиру.

І що саме дивне, так це те, що моя власна рідна донька налаштована проти мене тепер.

Але хочу розповісти про те, з чого це все починалося, як воно все є в житті.

У мене є єдина дочка, я давно розлучилася з її батьком, відтоді багато років минуло, змінилося все.

Наші стосунки з моїм колишнім чоловіком просто зруйнував звичайний побут, і ми розлучилися з ним, коли нашій доньці Валентині було всього два роки.

З житлом у мене, дякуючи долі, проблем не було великих: квартира дісталася мені у спадок від моєї старенької бабусі, я її продала і з доплатою купила собі нову більшу двокімнатну квартиру, дуже світлу та простору.

Одним словом, було вже все – і дах над головою, і улюблена робота.

Все, крім щастя в особистому житті, а мені його так не вистачало, щиро кажучи.

Якось не щастило мені в особистому житті – ну хто з чоловіків мріє про те, щоб ось так просто взяти в дружини жінку з дитиною?

Та ніхто, звичайно, такого щастя не хоче, адже це чужа дитина, яку непросто полюбити і прийняти, як рідну, тим паче її й забезпечувати потрібно, а це теж робота непроста.

Моя Валентина згодом закінчила школу, вступила навчатися до університету, і я знову залишилася одна.

До мене часто приходили мої подруги, такі ж самотні, як і я, і ми разом відпочивали, спілкувалися, разом проводити час, було мені хоч кому розказати про свою непросту долю, та й відволіктися від проблем побутових.

А згодом, нарешті, я зустрілася з хорошою людиною, з майбутнім чоловіком своїм, просто одного разу викликала таксі, де він працював, так ми і познайомилися.

Дмитро був дуже ввічливий і веселий чоловік.

Він дав мені візитку і після того ми стали часто спілкуватися та зустрічатися з ним.

На той час він вже був розлучений, у нього була власна квартира, в таксі тільки підробляє.

Ми стали жити разом, а його квартиру поки здавали в оренду та отримували хороший додатковий дохід.

Згодом, коли минуло трохи часу, моя дочка повернулася з навчання і відразу вийшла заміж за Матвія – не дуже добру людину, як на мене, щиро кажучи, мені він ніколи не подобався.

Але нічого не поробиш – Валентина сказала, що щиро закохалася і це її вибір і я не можу давати якісь поради, адже не хочу, щоб донька колись ображалася на мене, що я вибір зробила за неї.

Валентина з Матвієм стали орендувати квартиру, а Дмитро зробив мені пропозицію вийти заміж.

Розписалися ми тихо ми з Дмитром, по-домашньому, і моя дочка з зятем були у нас на святковому вечорі, як найголовніші наші гості.

Все спочатку було мирно, хоч зять і поводився якось дивно, ніби посміхався постійно, коли дивився на нас.

А згодом син мого чоловіка Дмитра попросився жити в батьківську квартиру: з матір’ю посперечався, каже, що ніде жити йому.

Ну, про що мова? Хіба можна відмовити власній дитині?

Звичайно ж, ми його пустили, якось проживемо ми без заробітку з оренди, адже це рідна людина, яку просто так не залишити на вулиці без грошей, ми сподівалися, що пройде трохи часу і все владнається в нас.

А після того до нас в гості приїхала Валентина з Матвієм, ми їм розповіли про це, як склалося в нашій родині, і перше що сказав зять, звернувшись до моєї дочки:

“Я ж казав тобі, що з цього все і почнеться?”

Ми стали запитувати: що почнеться?

Що він мав на увазі?

І мій зять, зовсім несподівано, тут став з посмішкою говорити, що спочатку мій чоловік віддав квартиру свою власну своєму синові, тепер мою захоче забрати, а моїй доньці Валентині нічого не залишиться, а все через мене і моє рішення вийти заміж у моєму віці.

Дмитро це навіть слухати не хотів, я бачила, що йому ця розмова неприємна та байдужа.

Ми тоді посперечалися.

Тепер телефоную до Валентини, щоб порозмовляти з нею, але донька стоїть на боці зятя, мовляв, він сказав всю правду, а ми його чути не захотіли.

Вона стверджує, що Дмитро лише через квартиру зі мною, у мої роки я йому не потрібна, а я не розумію цього і навіть про доньку власну не дбаю, а думаю лише про себе.

І взагалі – тепер зять вмовляє мою дочку, щоб вона подала заяву на розмін нашої квартири і не залишала так просто усе, адже в ній теж є її частка, поки не залишилася без нічого.

Але у мене в квартирі мій чоловік навіть не прописаний.

Тепер я знаю – у нас буде непорозуміння з донькою, я навіть бажаю їй скоріше розлучитися з цим чоловіком, адже він в нашу родину приніс стільки проблем, постійно намовляє дитину мою проти мене, хоча я нічого поганого не зробила йому.

Для чого він так робить?

Я кохаю свого чоловіка, все у нас чудово, але навіть не знаю, як мені з донькою знайти спільну мову.

КІНЕЦЬ.