П’ятниця, вечір, чоловікові зателефонувала сестра:

– Крісло на ногу впало, нога набрякла і болить, треба в травмпункт. Приїдь, будь ласка, посидь з дітьми, бо чоловік на добу пішов.

Чоловік зібрався і поїхав, бо така непередбачувана справа. Його сестра на таксі поїхала до травмпункту, а чоловік залишився наглядати за племінниками.

Я дзвонила чоловікові щогодини, щоб дізнатися, чи є новини про ногу. Ми разом встигли подивитись дві перші серії серіалу, і мені не терпілося продовжити перегляд.

Ми чипсами, піцою та лимонадом запаслися, передчували класний вечір, а всі плани полетіли коту під хвіст.

Чоловік щогодини відповідав, що з сестрою зв’яжеться, та передзвонить. Під час четвертого передзвону чоловік був злий:

– Говорить, що у травмпункті, але голос веселий. Сміх наче чув!

– Подзвони по відео.

Чоловік надіслав повідомлення, що відеодзвінки сестра відхиляє. Відправив їй погрозу: або вона негайно має довести перебування у травмпункті, або він зателефонує до її чоловіка.

Вона приїхала через сорок хвилин після погрози, на годиннику була друга година ночі. Хихикаючи, вона розповіла, що палець зламаний, гіпс не стали накладати, треба тільки робити перев’язки.

А затрималася, бо подружка до неї в травмпункт приїхала, щоби підтримати. Після лікаря вони вирішили випити трохи, це ж не злочин, тим більше діти давно спали.

– У голові не вкладається, — скаржився чоловік, — я навіщо до неї приїхав? Щоб вона з подружкою пила і мені брехала? Наступного разу нехай хоч шию зламає, не поїду!

Наступний раз настав швидко!  Знову чоловік сестри пішов на добу, а у молодшої дитини до кашлю додалися свист і хрипи.

Викликала швидку, і вона знов зателефонувала нам, щоб брат посидів з її старшим. Чоловік відправив сестру до сусідів, чи подруг.

Звернулася вона до сусідки. Сусідка прийшла на допомогу. До ранку, допоки її чоловік не приїхав з роботи, сусідка перебувала у них вдома.

– Що робити? Чоловікові на роботу треба буде. Зараз два вихідні, а потім знову на добу піде. Хто дитину з садка забере?

– Хто з ним вечір і ніч буде? Ми тут на тиждень, як мінімум, застрягли! — знову зателефонувала сестра.
– Добре, – погодився чоловік.

Сестра з сином пролежали у лікарні два тижні. За цей час старший племінник кілька разів ночував у нас. Чоловік увечері забирав його із садка, а вранці відвозив.

У вихідні у нас з ранку був. Графік у її чоловіка дійсно, капець, який бардачний був: його то добу через добу висмикували, то кому як заманеться!

З чоловіком сестри мій бачився, коли дитину забирав та відвозив. Розговорилися вони якось! Запитав сестрин чоловік, чому першого дня ніхто не приїхав, щоб зі старшим посидіти.

Тож мій про травмпункт і розповів. Її чоловік звісно знав про зламаний палець дружини. Про палець знав, а про подружку – ні. Вийшло, що чоловік сестру здав!

Врешті, виписали її та дитину. Думаєте, вона дякую сказала? Ні! Скандал учинила, мого чоловіка треплом назвала, та образилася!

Їй чоловік пред’яву кинув:
– Що за справи були? Діти вдома вночі з дядьком, а їхня мати з подружкою вештається?

На мій погляд, цілком справедлива претензія, якщо врахувати її брехню, та вештання до півночі невідомо де, та з ким!

Більше чоловік сестрі не допомагав у плані дітей. Ні, і все! Йому вистачило! А як діти підросли, то його сестра взагалі дзвонити перестала.

Так ось, виявляється, навіщо ми їй були потрібні? За безплатну няньку мого чоловіка мала! А як нянька більше не потрібна, то й ми ніде їй не торохтіли! Так виходить?

КІНЕЦЬ.