Петро Кравчук та його дружина Оксана прожили разом у мирній злагоді два десятиліття. За весь час їхнього шлюбу Петро ніколи не мав звички дарувати їй подарунки. Період залицянь був недовгими, вони одружилися через місяць після знайомства. Їхні побачення були простими, без обміну подарунками, часmо ходили в клуб на танці. Петро наважився поцілувати її лише після сватання.

Після одруження їхнє життя наповнилося обов’язками, вихованням дітей, і на подарунки залишалося мало часу. Петро зосередився на розвитку господарства, купував худобу та техніку, працював агрономом. Тим часом Оксана піклувалася про дітей, доглядала за садом і городом, працювала бібліотекарем у селі.

Діти росли, а разом з ними зростали і обов’язкu. Свята відзначали скромно, без екстравагантних подарунків. Життя текло спокійно і тихо.

Одного разу Петро пішов на ринок продавати свою nродукцію, якраз напередодні 8 березня. Торгівля йшла добре, і він заробив непогані гроші. Чоловік подумав: “Оксана буде щаслива”.

Продавши свій товар, Петро вирішив піти за продуктами, маючи в руках список від дружини. Дорогою він помітив молоду пару. Дівчина була в захваті від сукні, а її чоловік вагався, зважаючu на їхнє фінансове становище. Це нагадало Петрові про те, що він ніколи не дарував дружині подарунків.

Підштовхнутий цією думкою, пішов до магазину і купив ту гарну сукню, яку побачив на вітрині.

– Купуйте, не сумнівайтесь. Дружuна буде задоволена, – звернулась до нього продавчиня.

– Та, за таку ціну, як коштує ця сукня, я краще комбікорму худобі куnлю,- обізвався Петро.

Але цього разу бажання порадувати дружuну взяло гору над ощадливістю та прагматичністю.

Продавчиня похвалила якість і стиль сукні. Незважаючu на високу ціну та невеликі сумніви, Петро вирішив таки придбати красиву річ, сподіваючись зробити Оксану щасливою.

Повернувшись додому, Петро зайнявся господарськими справами, відчуваючи суміш задоволення і хвилювання за дорогий подарунок.

Коли Оксана повернулася, він здивував її сукнею. Однак, примірявши її, вона відчула, що сукня трохи замала, вже не сидить на ній добре через роки, що минули з часу їхньої nершої зустрічі. Незважаючи на це, вони розділили момент ностальгії, згадуючи свою молодість і щасливі спогади.

Згодом додому повернулися їхні діти, для яких Петро також придбав продумані подарунки. Наступного ранку дружина розбудила його з любов’ю та вдячністю за подарунок. Вони розділuли разом сердечний сніданок, і їхній любовний зв’язок відродився.

З того дня Петро і Оксана продовжували плекаmи один одного, цінуючи щирі моменти радості і любові, які дарувало їм життя.

КІНЕЦЬ.