– Та вам яке діло?! Це моє життя, зрозуміло?! – вигукнула Марина і вискочила з кімнати, щоб не дати сварці розбурхатися ще більше…

– Їй було двадцять вісім років, то чому вона досі має звітувати перед батьками?

– Чому має доповідати про кожен свій крок? Це ж безглуздо!

Тільки вийшовши на вулицю дівчина змогла трохи перевести подих.

– От навіщо вона бігла сходами? Знала ж, що наздоганяти її ніхто не буде!

Кинувши похмурий погляд на вікна батьківської квартири, дівчина побачила, що за нею пильно спостерігає, аж троє людей.

Ледь стримавшись, щоб не показати язика, Марина сіла в машину й поїхала.

– Моралі вони мені читати вирішили! Ага, буду я їх слухати! Розлучення, бачте, це найгірше, що може статися у сімейному житті! У які часи ми живемо?! Тільки весь настрій зіпсували…

А Марина ж збиралася зробити батькам невеликий сюрприз. Вона хотіла подарувати їм тиждень в одному з найкращих санаторіїв.

Між іншим, купити путівку було не так просто, і зовсім не дешево! А вони з порога отаке почали…

– Та як ти посміла так зганьбити нашу сімʼю?! Ще й не розповіла нічого! Та якби ми твого чоловіка випадково в крамниці не зустріли, то так і не знали б нічого!

От треба ж було Олегу проговоритися?! Знав же про особливості її сім’ї, зокрема, й про їхнє ставлення до розлучень! Ні, щоб підіграти!

Марина дуже ображалася на батьків. Вони всього за п’ять хвилин примудрилися наговорити такого, що просто не вірилося! І чому? Через те, що вона не стала псувати своє життя, живучи з чоловіком, якого вона більше не кохала?

Дівчина добре пам’ятала своє дитинство. Пам’ятала, як батьки постійно сварилися. Батько дуже любив погульбанити. Сварки були бурхливі…

Але при цьому, мати не розлучалася з ним, хоч і могла.

Мама вважала, що краще ходити й жалітися на життя. Іноді, бувало, сидить, витирає сльози, та читає донькам лекцію про те, що треба все терпіти.

Піти від чоловіка, навіть від такого, як у неї, це ж гріх!

Якщо ти створив сім’ю – це назавжди, всі проблеми й негоди ти маєш переживати стійко, і не скаржитися!

Таїса, старша сестра Марини, словам матері свято вірила, і повністю її підтримувала.

В результаті, вискочила заміж, ледве їй виповнилося вісімнадцять.

Про свідомий вибір у цьому віці й мови йти не могло, а тому зараз Таїса проживала практично те саме життя, що і її мати.

Відмінностей там було не багато. Син замість дочок, та й чоловік не погуляти любить, а пограти.

От тільки від цього краще не було…

І Таїса терпить! Скаржиться при кожній зустрічі, плаче, розповідає всяке неприємне, але про розлучення і думати не хоче.

Оченятами кліпає, і головою хитає!

А ось Марина з ідеєю вічного шлюбу була категорично не згодна.

Заміж вона вийшла у двадцять два. Перші три роки сімейного життя були досить приємними, з чоловіком вона жила душа в душу.

А потім, уже згодом, дівчина зрозуміла, що з вибором вона все ж поспішила.

Ні, Олег її не був сварливим! Просто він не був героєм її роману.

Чудовий чоловік зі спокійним характером, порядний, добре заробляв. Не чоловік, а мрія! Для когось… Але не для Марини…

Марині з чоловіком стало нудно. Олег любив сидіти вдома, вийти з ним кудись було складно.

Та й ставлення до дітей у них було різне – чоловік не планував ставати батьком у найближчі вісім років, і не втомлювався нагадувати про це дружині.

А ось Марина дуже хотіла пізнати радість материнства, і не колись в майбутньому, а найближчим часом.

А потім на горизонті з’явився Микола, і дівчина прийняла досить непросте рішення – розлученню бути!

На щастя, Олег до цієї новини поставився досить по філософськи, сварок влаштовувати не став, навпаки, побажав щастя і сказав звертатися за допомогою, у разі чого.

Батькам про зміну у своєму сімейному становищі Марина, зрозуміло, розповідати не стала. Вона розуміла, що її не зрозуміють і засудять.

Звісно, ​​вона не збиралася приховувати це вічно, просто відтягувала неприємний момент до останнього. Майже рік їй щастило все приховувати!

А сьогодні ввечері вона збиралася сама про все розповісти, заодно, вручивши запрошення на весілля з Миколою.

На жаль, доля вирішила інакше…

– Таїсо, хоч ти на моє весілля прийдеш? Про батьків я навіть не питаю – наслухалася вже всякого телефоном, – насупившись від неприємних спогадів, запитала Марина в сестри. – Приходь, буде весело!

– Пробач, але ж ти розумієш, що я просто не можу прийти, – Таїса відповіла надто байдуже.

Вона і на зустріч з Мариною неохоче погодилася.

– Мама взагалі проти нашого з тобою спілкування. Ти своєю поведінкою подаєш поганий приклад і мені, й моєму синові!

– Як я можу навчити дитину правильним сімейним цінностям, якщо її рідна тітка отак повелася? Мій Дмитрик почне думати, що в подібній поведінці немає нічого поганого!

– І правильно зробить! – тут уже Марина не витримала. – Не псуй синові життя! Він має розуміти, що у нього є право вибору!

– Що він може помилитися, і виправити свою помилку! І сама про це подумай! Вам скоро їсти не буде чого, а ти чоловікові навіть слова проти сказати не можеш.

– А чому? Тому що він мужик тямущий, знає твою слабинку, тільки чомусь зразу каже, що виставить тебе.

– Не лізь у мою родину!

– Ну, ви ж у мою лізете, – сказала дівчина. – Ми живемо у двадцять першому столітті, зараз можна одружуватися і розлучатися, хоч щороку. І якщо ти цього не розумієш – нам не по дорозі…

Марина припинила відповідати на дзвінки батьків, бо все одно їхній зміст не змінювався, а номер сестри взагалі в чорний список додала.

І дівчина розуміла, що Таїса відчайдушно їй заздрить, але хіба вона могла щось зробити?

Нехай її сімейка далі бореться за свої «сімейні цінності», нехай!

Хто Марина така, щоб їх засуджувати?

А сама вона будуватиме своє життя так, як вважатиме за потрібне! А на думку навколишніх – їй глибоко начхати…

А ви що скажете з цього приводу? Вона слушно міркує? Пишіть свої думки в коментарях.

КІНЕЦЬ.