Катерина готувала вечерю. Чоловік вже мав повернутися, але його все не було. З’явився він за пів години, і не один.

Його мати пройшла перша, та з діловим виглядом оглянула квартиру. Катерина хотіла запитати про білу ганчірочку для перевірки пилу, але не встигла.

…З Ганною Дмитрівною стосунки були не простими. Свекруха постійно вказувала, що робити, що купувати. Звикла командувати сином, і вирішила, що його дружина теж їй підкорятиметься.

Катя терпіла, доки вони жили з нею. Але через рік терпець урвався і вона пішла на орендовану квартиру. Максим переїхав лише за тиждень. Він думав, що Катя повернеться, та й мама так говорила.

– Придумала бігати від чоловіка! Де він мешкає, там і вона повинна! Переб’ється!

Але Катя не передумала і навіть погрожувала Максиму розлученням. Довелося йому покинути маму.

– Та як так! Чотири кімнати в мене, а ви на орендованій живете! Що люди скажуть! Я все життя для сина намагалася, для онуків. Коли вже в мене онуки будуть? Не правильна в тебе дружина, синку!

– Мамо, я її кохаю!

– Кохаю! Я тебе також люблю. І що тепер робити? Сором один! Як я людям у вічі дивитися буду? А тобі не соромно матір кидати?

Такі розмови відбувалися регулярно. Спочатку свекруха дулася і не приходила до сина з невісткою, а потім почала перевіряти. Чи смачно син поїв, чи наївся, чи випрасувані сорочки, чи чиста білизна, і, нарешті, –  пил.

Пил був головним її козирем. Адже від нього і алергія, і кліщі, і навіть клопи! Катерина тільки сміялася, пилу в неї не було, але це ж свекруха, вона знайде. За бажання вона не тільки клопа знайде, а й крокодила.

Катя та Максим придбали квартиру. На перший внесок пішли гроші від продажу двох заміських будинків, в яких колись жили покійні бабусі Катерини, і які вже не потрібні її батькам.

Іпотека на суму, що залишилася,- і у них своє житло. Катя раділа, Максим теж. Тільки Ганні Дмитрівні все це не подобалося. У її квартирі потрібний ремонт, а вони квартиру купили. Та ще й гроші за неї тепер платитимуть.

…Катерина готувала вечерю. Чоловік мав вже повернутися, але його все не було. З’явився він за пів години, і не один.

Його мати пройшла перша, та з діловим виглядом оглянула квартиру. Катерина хотіла запитати про білу ганчірочку для перевірки пилу, але не встигла.

– Я завжди знала, що ти погана господиня, мені так шкода Максимку. Він же тепер і поїсти не може. А я спати не можу, переживаю. У мене до вас пропозиція.

– Якщо ви купили квартиру, то гроші у вас є. Я обіцяю не чіплятися, і взагалі, житимемо мирно. Не лізтиму більше до вас із порадами. Три кімнати вам, а мені найменшу та кухню. Готуватиму я.

– Максим звик до моєї їжі. Ви повинні переїхати назад в мою квартиру. Зробимо там ремонт, дитячу одразу. Навіщо потім поспішати. Я і з онуками сидітиму і прибиратиму, ви тільки працюйте.

– А цю квартиру куди, здавати? Тут чудовий ремонт. Мешканці різні бувають, не своє – не шкода.

– Навіщо здавати? Ремонт на що робитимемо? Максим уже згоден.

– Згоден? На що?

– Продати її, квартиру цю. Зрозуміла?

‐ У нас ця квартира ще в іпотеці!

– Дізнавалася я все. Так теж можна. Частина грошей за квартиру й піде на погашення. Боргу не буде.

– Чудово ви все вирішили! А зі мною не треба було порадитись?

– У сім’ї вирішує чоловік!

– У вас вирішує не Максим, а ви.

– У мене син просто чудовий. Жодного слова проти мамі не скаже!

– Зате я можу сказати! Мене це не влаштовує! Я збираюся жити лише у своїй квартирі. Що ви вирішили – мене не хвилює.

– Зараз захвилює. Якщо не слухатимеш нас, то Максим з тобою розлучиться!

– Ось так одразу? Максиме, а ти чому мовчиш?

– Мама все життя для мене намагаласчя, я не можу її підвести. Що такого, якщо ми житимемо з нею?

– Ця квартира наша, а там я зовсім ніхто!

– Ти ще частку для себе хочеш у моїй квартирі? – закричала свекруха. – Що я казала? Їй треба все до рук прибрати! Квартира буде мого сина та онуків!

– Я рада, що вона дістанеться вашому синові та онукам.

– Ось і молодець. Я знайшла рієлтора.

– Чудово. Можна збирати речі? Меблі ділитимемо?

– Ділити? Навіщо? Не розумію. У мене меблі чудові. Ваші підуть разом із квартирою. Дорожче вийде. Ми ще у плюсі залишимося.

– Я до вас не поїду!

– У будь-якому випадку доведеться, люба.

– Це я вже зрозуміла. Ваша наполегливість… Максиме. Ти довго збираєшся мовчати? Тільки не треба казати, що мама все робить для тебе.

– Вона все робить для мого щастя, для нашого з тобою щастя!

– Тоді ми розлучаємося. Я не збираюся все життя слухати твою маму і жити у чужій квартирі. Ти можеш вибирати, але я розумію, що це зробила за тебе мама.

– Давай нічого не обговорюватимемо. Мама має рацію.

– Твоя мама має рацію! Я погана господиня! Тобі краще жити з мамою, але без мене!

– Ні. Я не хочу без тебе.

– А мама без тебе не хоче!

– Ну ось! Усім треба жити разом. Мама має рацію.

– З мамою – без мене!

– Ах, ось ти як! Вирішила кинути мого сина? Та кому ти потрібна? Ти ж нічого не вмієш. Пилом заростеш без мене! Ми йдемо, Максиме! Нехай вона думає.

– А вечеря?

– Я тобі приготую вдома запіканку. На вихід, синку! Речі ми заберемо пізніше.

Максим під натиском мами не поступився. Не здалася й Катерина. Їх розлучили. Квартиру вдалося продати, мамин рієлтор постарався. Тільки ось гроші…

Максим поступатися квартирою колишній дружині не хотів. Вона пропонувала йому справжні копійки, адже іпотеку вони й року не платили, а перший внесок був її.

Частка Катерини, послуги рієлтора, іпотека, а все, що залишилося – його. У результаті Максим нічого не отримав. Ремонт мамі було робити ні на що.

Катерина купила собі квартиру, трохи додали її батьки. Площа була меншою, зате вона була тільки її. Максим намагався відновити стосунки, але Катерина його не прийняла.

Годі! Сидіти йому у матусі під спідницею до кінця її днів, бо навряд-чи ще знайдеться недолуга, яка буде терпіти її витівки…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.