Довгий час Віталік був переконаний, що їхнє життя з Дариною чудове, от лише він не знав, що його дружина думає зовсім інакше. На початку їх подружнього життя у них все складалось добре. Дарина виявилась хорошою дружиною та господинею, Віталік багато працював і допомагав дружині по дому, постійно поспішав додому, адже вона на нього чекала. І після весілля вони двоє поводилися, як закохані підлітки, які починають сумувати один за одним вже через день.

Віталіку дуже пощастило, що у нього була мудра мама, яка вчила його, що чоловік повинен допомагати дружині в усьому, особливо після народження дитини, не ділити роботу на «чоловічу» і «жіночу».

Зі всіх сил Віталік допомагав дружині по дому, а після народження донечки і їхні стосунки дійсно не псувалися, лише ставали кращими. Невдовзі Дарина вдруге завагітніла і доки Віталік говорив, що цього разу буде син, дружина легко посміхалась й говорила, що буде донечка.

Друга дитина у них теж донечка, проте чоловіка це ніяк не засмутило. От лише дружина змінилась, постійно нервувалась, сварилась, тікала з дому. Тільки він повернеться додому, то вона вже біжить збиратися і йти кудись. Коли він намагався з нею поговорити, чому вона тікає, то вона відповідала, що їй потрібно відпочити від дітей, нього та такого життя.

Віталік дивився на дружину і не міг зрозуміти, що з нею трапилось. Вона припинила бути тою, у кого він колись закохався. З Віталіком вона майже не говорить, на доньок постійно свариться, у квартирі не прибирає, їсти готує лише собі. Пощастило, що невдовзі старшу доньку віддали у дитячий садок.Чоловік намагався налагодити зв’язок з дружиною, зрозуміти, що з нею трапилось, але вона залишалась до нього холодною та неприступною… чужою.

Одного вечора чоловік зібрав сім’ю, щоб повідомити радісну звістку, мов взяв відпустку і вони в чотирьох відправляться на море. Він щиро вірив, що для доньок це буде корисно й цікаво та й у них з Дариною могло б все налагодитися.

Перші миті говорили лише доньки, які радісно обнімали тата, а тоді веселий погляд підняла Дарина.

– Боже, який ти дурний! Та я з тобою навіть з квартири не хочу виходити, на людях з’являтися, а ти про море якесь! Не має більше чого чекати! Давно хотіла це зробити! Я йду від тебе! Доньки залишаються з тобою, а я почну своє молоде та яскраве життя з нового листка!

Того ж вечора Дарина зібрала речі й пішла, Віталіку здавалось, що його життя скінчене, він сидів у спальні й хотів розплакатися, проте туди забігли дві його доньки.

– Татусю, йдемо ти чаю зробиш нам! – промовила старшенька – Ти нам його завжди робив, коли ми сумували, пам’ятаєш?

Раптом чоловік прокинувся, потрібно тримати себе у руках, адже у нього є для кого старатися і для кого жити. Вони випили чаю, а тоді почали збирати речі на море. Ну і що, що у них 4 квитки? Вони чудово відпочинуть і в трьох.

Море дуже сподобалось двом донькам, не хотіли від нього відходити й почали товаришувати з на рік старшим від них хлопчиком, який вчив їх будувати піскові замки та показував медуз. Тоді Віталій і познайомився з мамою хлопчика, тата ніде не було, а запитувати про нього у перший же день знайомства він не наважився.

Проте всі наступні дні діти провели разом граючись, тому і батьки разом сиділи. Так і дізнався Віталій, що Ірину, цю жінку, покинув чоловік, десь місяць тому, заради іншої й щоб якось відпочити від поганих думок вони з сином відправилися на море.

Після цього і Віталік поділився своєю історією, особливо йому боліло, що старша донька постійно запитувала, коли мама повернеться, а він і не знає, що відповісти. Та й з двома доньками одному чоловікові важко справлятися, але мусить знаходити рішення.

Виявилось, що Ірина живе у тому ж місті, тому після повернення вони продовжили спілкування, разом з дітьми гуляли, у зоопарки ходили та дитячі кафе. І от, десь через місяць, Віталік наважився зробити пропозицію Ірі, адже встиг щиро закохатися у неї за цей час та й діти її полюбили, як і він її сина. Вона відповіла йому взаємністю.

Минув рік з моменту, як вони почали жити разом, а Дарина у його житті більше не з’являлась…

КІНЕЦЬ.