Маринка просто зловживає допомогою мами, – вважає Даша, – ясна річ, що мамі в радість, коли до неї приїжджає старша донька з дітьми, але так поводитися – це вже за межею. Адже літня людина, розуміти треба.

Даші 28 років, вона 3 роки тому вийшла заміж, живе у своєму ж рідному містечку, зовсім недалеко від мами, у квартирі чоловіка. Не так давно два роки виповнилося її первістку, тож молода жінка ще в декретній відпустці, з якої не поспішає виходити, хоча обидві бабусі – і своя мама, і свекруха – пропонують їй допомогу.

— Вони своїх дітей виростили, нехай відпочивають, – вважає Даша, – ми з чоловіком не бідуємо, тож у садочок дитину відправлю і тоді вже на роботу піду. А моїй мамі і з Мариною мороки вистачає.

Марина, яка старша за сестру на 7 років, живе в столиці, у неї дітей уже двоє: 5 років і 2,5 року, хлопчик і дівчинка. Київ недалеко, тож Марина з дітьми, а іноді і з чоловіком, часто буває на малій батьківщині.

— Вона в декреті, – пояснює Даша, – автівок у них дві, сестра водить, тож у вихідні, а іноді й серед тижня з дітьми одна, вона у мами з’являється.

Жінка зазвичай приїжджає на пару-трійку днів: відволіктися від столичної метушні, відвідати подруг, подихати свіжим повітрям.

— Та відпочивати вона приїжджає, – обурюється Даша, – як з’явиться – спить до обіду. Ні, щоб матері допомогти, сестра ще й роботи додає. Якщо з чоловіком, то ще нічого, а якщо без нього, з розуму зійти можна. Навіть вигляд не намагається робити, що вона щось готує або прибирає. А мамі ж важко.

Як приклад Даша наводить розпорядок звичайного дня сестри в гостях у мами: підйом о 12 годині, потім іде снідати тим, що мама приготувала, потім сидить перед телевізором, або з телефоном, пізніше збирається кудись.

— Якщо піде, то приходить увечері, – обурюється молодша сестра, – діти з ким? З нашою мамою, з ким же ще? Марина не поспішає ні приготувати їжу своїм дітям, ні посуд вимити за ними. Та що за ними! Сама кави поп’є і чашку в раковину поставить. Адже бачить, що посуд весь чистий, але їй все одно.

— Марин, – одного разу не витримала Даша, яка прийшла в гості до мами, – не соромно тобі? Приїхала, як панянка. Мама за твоїми дітьми дивиться, пере на них, прибирає, готує. Ти б хоч за собою чашку вимила!

— Та годі, донечко, – спробувала згладити конфлікт мама сестер, – мені не до праці. Маринка втомилася одна з двома дітьми у своїй столиці. А мені радість: онуки приїхали.

— А Дашка ревнує просто, – спробувала віджартуватися сестра, – заздрісно, що вся увага мами до мене та моїх дітей.

— Я не заздрю, – висловила Даша, – я дивуюся просто! Від нахабства твого. Мама не служниця тобі. Ясна річ, вона посидить з онуками, їй у радість із ними поратися, але всі турботи на неї вішати, не соромно?

— Я до мами рідної приїхала, – не здалася сестра, – де ще й відпочити, як не в мами вдома? Чашку не вимила, подумаєш. Якби маму це напружувало, вона сама б мені сказала, правда, мамусю?

Мама промовчала, зробила вигляд, що вона зайнята з онуками.

— Ось іноді хочеться струсити Маринку гарненько, – каже Даша, – мама в нас людина м’яка, вона не скаже. Ще й виправдовує ледарку: втомлюється з двома дітьми. Знайшла прислугу. Не змінить поведінки, з чоловіком її поговорю, але не дозволю використовувати маму, як прислугу.

Як вважаєте, праведний гнів Даші виправданий? Чи вона лізе не у свою справу?

КІНЕЦЬ.