Минуло трохи більше трьох років, як Даша з Русланом придбали власне житло.

Але тільки зараз вони запросили всіх на день народження Даші до себе додому.

Молода жінка із самого ранку стояла біля плити і готувала святкову вечерю.

Настрій у неї був чудовий, навіть незважаючи на те, що в гості йдуть і батьки чоловіка, з якими у неї були складні стосунки.

Але вона не втрачала надії, що все рано чи пізно налагодиться.

Ось і Данька підростає, все-таки для них він — єдиний онук. Тому Даша увімкнула музику і, пританцьовуючи, розкладала нарізку.

Незабаром прийшов Руслан, він водив сина на прогулянку. Слідом почали приходити гості.

Першою прийшла мама Даші, потім її сестра, приїхав молодший брат Руслана Міша, а потім, трохи запізнившись, підійшли і свекруха зі свекром.

Стіл вже був накритий, а коли гості розсілися, Даша винесла на великій таці запечене з картоплею м’ясо.

У цей час свекруха зі своїм чоловіком оцінювально розглядали стіл. Жінка взяла виделку і пильно розглянула її з усіх боків, а потім почала ретельно натирати її серветкою, косо поглядаючи на невістку.

Даша зробила вигляд, що не помітила. Вона вже звикла до її вибриків і просто не звертала на них уваги.

Мовчить — і добре, а робить нехай те, що хоче — хоч піде і посуд весь перемиє.

Даша навіть попросила свою маму і сестру не втручатися і не йти на конфлікт з ріднею, якою б дивною їх поведінка їм не здавалася.

— Павло Сергійович, — звернулася дівчина до свекра, — може, вам покласти гарячого? Це з соусом, як ви любите, — запитала вона і потягнулася, щоб покласти шматочок м’яса чоловікові.

Але свекруха зробила жест рукою, даючи зрозуміти, що м’яса він не буде.

— Там, напевно, як завжди, купа солі і перцю, — зневажливим тоном сказала Ольга Матвіївна. — У нього шлунок слабкий, ти ж знаєш, а все одно готуєш так. Назло, чи що?..

До того ж чи не зарано для гарячого? Ми ще ні салати, ні закуски не спробували. Прямо ніби поспішаєш від гостей швидше позбутися!

— Та що ви, Ольго Матвіївно, ми ж тільки сіли. Я зовсім вас не кваплю, але час обіду — гаряче може охолонути, а салати з закусками нікуди не дінуться, все встигнете спробувати!

— Ой, та годі вам, давайте краще згадаємо, навіщо ми тут зібралися! У моєї улюбленої сестрички сьогодні день народження! — Ірина спробувала розрядити обстановку.

— Правильно, Іринко, підтримую, я скажу першим, ніхто ж не проти? — підхопив Руслан. Він встав і підняв келих…

… Майже шість років тому Руслан привів Дашу знайомитися з батьками (через два роки їхніх стосунків), але вони сприйняли її в багнети.

По-перше, вони були впевнені, що ця дівчина — всього лише чергова пасія, яка скоро зникне з життя їхнього сина, а по-друге, у них в принципі були інші плани на його шлюб, і Даша сплутала їм всі карти.

Тому, дізнавшись, що син вже зробив Даші пропозицію, їхньому обуренню не було меж!

Але всі їхні спроби зірвати заручини зазнали краху.

Руслан поставив батьків перед фактом, що після весілля вони з дружиною будуть жити разом з ними, оскільки у них в планах було накопичити на перший внесок по іпотеці і купити власне житло.

— Ти все собі ускладнив, вибравши за дружину цю Дашу! Одружився б з Анною, така дівчина у тебе була! Красуня! А як вона хотіла з тобою помиритися!

У неї квартира, машина, робота гарна! Ще й єдина дочка директора автосалону!

— Мамо, відчепися від мене, навіть обговорювати це не хочу!

— Синку, вона помилилася, треба зрозуміти і пробачити, ще невідомо, що від твоєї Дашки чекати, а Анну ми давно знаємо!

— Я не буду це обговорювати! Я люблю Дашу і одружуся з нею. Вас же я попрошу просто не конфліктувати з нею, поставтеся до неї по-доброму!

Я впевнений, що ви зміните свою думку і зможете подружитися. Якийсь час ми поживемо з вами. Просто у неї мама — вчителька, квартира маленька, там їй одній тісно, а у вас — чотирикімнатна на двох.

Брат рідко приїжджає, ми навіть бачити один одного не будемо. Тим більше весь день на роботі проводимо. Думаю, що через рік ми з’їдемо.

Ольга Матвіївна поплакала, звичайно, але нічого не поробиш. Їй доведеться миритися з присутністю Даші в їхньому домі.

Після весілля молодята оселилися у батьків Руслана.

Хоч він і просив батьків, а особливо матір, проявити доброзичливість по відношенню до молодої дружини, але цього не сталося, і для Даші почалося справжнє пекло.

Кожен день дівчині доводилося мовчки вислуховувати, як свекруха її ображає.

І виглядала вона, на думку Ольги Матвіївни, як розпусна дівка, і як господиня вона абсолютно нікчемна, і руки у неї не з того місця ростуть, і з етикетом не знайома…

Загалом, вона не пара Руслану й зовсім йому не підходить! Вона не гідна носити його прізвище і вважати себе частиною їхньої родини. Перед знайомими такою невісткою не похвалишся!

Даша мовчала, вона для себе вирішила, що рік потерпить і на конфлікти намагатиметься не йти, краще в квартирі буде менше часу проводити.

Зрештою, вона вийшла заміж за Руслана, а для нього вона найкрасивіша, улюблена і бажана. На щастя, своїми вчинками він це їй показував щодня.

Молоді люди працювали, добре заробляли, і не минуло й року, як вони зібрали необхідну суму, щоб зробити перший внесок за іпотеку і з’їхати.

Тим більше що терпіння Даші закінчувалося, адже свекруха зовсім втратила совість.

Руслан знав про цю ситуацію і робив все, щоб прискорити переїзд. Дізнавшись, що Даша чекає дитину, навіть вийшов на другу роботу.

Даша думала, що його батьки зрадіють новині, що вони нарешті з’їжджають, але Ольга Матвіївна стала чорнішою за хмару.

— Це ви що надумали? У таку яму влізаєте! Даша, чоловіка побережи, як розраховуватися збираєтеся?

Він як проклятий на двох роботах, а тобі все мало? Зовсім сина мого не шкодуєш!

— Мамо, до чого тут Даша? Це моє рішення — вийти на другу роботу. І я не збираюся продовжувати на ній більше працювати.

Це тільки для того, щоб ми швидше накопичили грошей. А тепер все — суму внесли, квартиру оформляємо.

Тому саме час привітання вислуховувати, а не докори. До того ж Даша при надії!

Руслан сподівався, що хоча б ця новина пом’якшить його матір, але ця новина її доконала остаточно.

— Як при надії? Та ти з глузду з’їхав! Тим більше ви повинні залишитися у нас! Ти хоч уявляєш, які витрати на вас чекають? — вона майже кричала на сина.

— Ти чим думаєш?

З Дашки твоєї запит маленький, вона баба недалека! Але ти повинен розуміти!

Але Руслан і Даша з’їхали, і нарешті життя молодих людей стало належати тільки їм, а коли з’явився Данька, Даша відчула себе найщасливішою жінкою на світі.

Не встигли озирнутися — вже й третій день народження сина відсвяткували.

Здавалося б, живуть добре, онук росте — чого ще бажати батькам чоловіка?

Але вони як і раніше ставилися до невістки як до тимчасового явища.

Ольга Матвіївна чіплялася при кожному зручному випадку і не втрачала нагоди нагадати, що не про таку дружину для сина вона мріяла, згадуючи колишню Анну…

… Ось і сьогодні, незважаючи на те, що у Дар’ї був день народження, свекруха ні на хвилину не змінила гнів на милість і постійно провокувала її на скандал

— Дашенька, а довго ти будеш на шиї у нашого Руслана висіти, роботу нормальну шукати збираєшся? — з невинним виглядом запитала свекруха.

— Мамо, ну що ти таке говориш? Ніхто ні в кого на шиї не висить. Ми обоє працюємо, нормально отримуємо, — спробував заступитися за дружину Руслан.

— Ой, синку, я знаю, хто і як працює. Ти ж пашеш як проклятий, мало не цілодобово. Данилові вже скільки? А Дашка як сиділа, так і сидить на тому ж місці!

— Оля, ти ж нічого не знаєш? — несподівано вступила в розмову мама Даші. — Дашенька вже пів року керує всім відділом.

У неї зараз більше сімдесяти осіб у підпорядкуванні, та й зарплата набагато вища, ніж була, і премії.

Вона і мені допомагає, ти ж знаєш, що таке вчительська пенсія — копійки! Зараз і Іришку на роботу влаштувала. У неї все добре.

Жінка в запалі суперечки так розійшлася, що не відразу побачила докірливий погляд дочки, а коли помітила, то замовкла і винувато поглянула на Дашу, але було пізно.

Ольга Матвіївна зробила здивоване обличчя, повернулася до сина, потім до свого чоловіка, але стрималася і не вставила жодного колючого коментаря.

***

Даша не сиділа довго в декреті і швидко повернулася до своїх обов’язків.

Навіть поки сиділа вдома, вона не втрачала часу дарма: пройшла курси підвищення кваліфікації, кілька навчальних програм і повернулася в колектив зі значним багажем корисних навичок і знань.

Керівництво цінувало її зусилля, і вже через кілька місяців жінку підвищили до керівника відділу.

Подружжя тоді вирішило не говорити про це батькам Руслана, щоб зайвий раз не провокувати свекруху і не давати їй приводу чіплятися до дівчини.

***

Коли застілля закінчилося і гості розійшлися по домівках, Даша зателефонувала матері

— Мамо, ну як ти могла?

— Даша не приховувала, що вона засмучена.

— Дашенька, ну вибач, я забула, — говорила Марія Дмитрівна.

— Мамо, ми ж не просто так їй не говорили. Вона ж тепер ні мені, ні Руслану спокою не дасть.

— Дашо, ну а чому вона на тебе наговорювала? Ти ж у мене просто чудова, всього досягла сама. Ось нехай знає.

— Так, мамо. Тепер вона, на жаль, знає навіть більше, ніж потрібно.

Даша добре вивчила свекруху.

Коли вони з Русланом виїжджали в свою квартиру, вона не відразу збагнула, через що весь гамір.

Виявляється, свекруха дуже не хотіла втрачати доступ до гаманця Руслана. Ось і все! Адже він купував продукти і не економив на цьому.

Оплачував комунальні послуги, та й просто так грошенят підкидав, незважаючи на те, що у його батьків ніяких проблем з фінансами не було.

І вона розуміла, що, якщо свекруха дізнається, що доходи в їхній родині зросли, буде вимагати від сина збільшення їх грошового забезпечення.

Дашу передчуття не обдурило.

Вже вранці, після сімейного обіду, на телефоні висвітився номер Ольги Матвіївни.

— Доброго ранку, — сказала Даша і приготувалася вислухати нові звинувачення.

— Доброго? Яке ж воно добре, якщо вчора ми дізналися, що ти змусила нашого сина брехати власним батькам.

Ось до чого докотилися! Мало того, що ти нікому нічого не сказала, так ще й матір свою потайки спонсоруєш. Ну і невістку нам Бог послав!

— Ви про що? Я від Руслана нічого не приховую, я взагалі не звикла брехати.

— Кому яке діло до твоїх звичок! Ти своїй матері допомагаєш, а ми тобі і не рідня вже, так?

Як пожити у нас, весілля оплатити, з Данею посидіти, так Ольга Матвіївна хороша, а як добром за добро відплатити, так все, ми стали погані.

— Та ви що таке говорите?! Ми вам дуже вдячні. Я ж завжди вам про це говорю.

І Руслан, якщо не помиляюся, вам щомісяця допомагає грошима, щоб ви могли собі дозволити і хороший відпочинок, і смаколики різні.

— А ти мого сина не чіпай! Він до нас добре ставиться, а ось ти — невдячна. Мало того, що гроші з родини тягнеш, так ще й не поділилася такими важливими новинами. Матері ти допомагаєш…

А ти згадай, хто вас годував, де ви жили. У неї, чи що? Ні, у нас! А чому ж ти тоді їй гроші носиш, а не нам?

Та вона навіть на весілля вам ні копійки не дала. Хоча… Від берізки не народяться абрикоски.

— Ольго Матвіївна, ви ж знаєте, що мама все життя пропрацювала вчителем.

Вона сама мене виховувала, а зараз живе на копійчану пенсію. Чим вона нам допоможе і як я можу її залишити?

— Ти мені зуби не заговорюй. Дивись яка! На жалість тиснути надумала.

Краще чини по справедливості. Скільки їй, стільки і нам. Або ти вважаєш, що ми мало добра тобі зробили?

Даша не могла знайти слів від обурення. Вона допомагала матері з оплатою комуналки і з покупкою ліків, а свекруха її цим дорікає.

І це при тому, що Руслан щомісяця відправляє їм пристойну суму. А їй все мало… Але чому так?

Її мати жила в однокімнатній квартирі на мізерну пенсію, а батьки чоловіка в чотирикімнатній квартирі в центрі.

Та плюс у них є двокімнатна, яку вони здають, а ще дача і будиночок в селі неподалік від міста і з усього їм капає дохід.

Руслан дає їм грошей, каже, що і брат підкидає щось.

Дар’я не могла придумати, як би сказати свекрусі про те, що вона не права, тому що розуміла: будь-які її слова та сприйме гостро.

— Я вас зрозуміла, Ольго Матвіївна, — сказала вона і поклала трубку, поки та не придумала, як ще її образити.

Коли Руслан повернувся з роботи, Даша вже була вдома, і їй не терпілося поговорити про ранкову розмову з його матір’ю.

Весь день вона мовчала, щоб не турбувати його, але сидіти так далі не могла.

— Та ну, такого не може бути! — не повірив він почутому. — У мами з татом достатньо грошей, щоб вони ще щось вимагали від тебе. Скажи, що ти жартуєш.

— Якби, — відповіла Даша і дивилася на реакцію чоловіка.

— Може, вона не так сказала або ти якось не так її зрозуміла? Може, вона просто в запалі знову наговорила зайвого.

Давай я їй подзвоню і все з’ясую, — запропонував він і потягнувся за телефоном, але, побачивши, що вже пізно, вирішив перенести все на завтра.

Коли він приїхав в офіс наступного ранку, то першим ділом подзвонив мамі.

— Ой, Русланчик, а ти чого так рано. Щось сталося? — турботливим тоном запитала вона у сина.

— Поки не знаю. Мамо, ти вчора дзвонила Даші, і, як я зрозумів, тема розмови була, м’яко кажучи, дивною? Розкажи мені, про що ви говорили.

— Та нічого такого. Просто поговорили, — спокійним тоном відповіла жінка.

— Просто поговорили? Мамо, не треба. Я хотів дізнатися, про які гроші йшла мова. Ти що, вимагаєш, щоб Даша давала вам грошей?

Навіщо, дозволь поцікавитися? Тобі що, мало того, що даю я?

— Що? Які гроші? — зобразила здивування Ольга Матвіївна. — Синку, ти неправильно все зрозумів! Я не це мала на увазі…

— Мамо, ну скільки можна. Ми з нею вже стільки років разом, у нас дитина, а ти все ніяк її не приймеш.

Ти згадай, вона ж за ці роки від тебе жодного доброго слова не почула, а тільки звинувачення, докори та образи.

— А як інакше, якщо вона нас з тобою весь час лобами зіштовхує.

Вона ж хоче, щоб ти від нас відвернувся і тільки навколо неї плазував. А тепер ще й мене в якихось підлостях звинувачує!

— Мамо, спокійно. Ніхто і нікого не звинувачує. Я просто хотів зрозуміти, про що ви говорили.

— Нічого такого. Я навпаки, як краще хотіла, все заради тебе! Ти просто не розумієш! — крикнула мати в трубку і відключилася.

Руслан так і не зрозумів, чого ж мати хотіла від Даші, тому після роботи приїхав до батьків, щоб все з’ясувати і ще раз спробувати примирити найголовніших жінок у його житті.

На той час Ольга Матвіївна вже все розповіла чоловікові, і він зустрічав сина в досить пригніченому настрої.

Звичайно ж, він у всьому погоджувався з дружиною і теж збирався сказати синові про те, наскільки невдалим був його вибір.

— Мамо, тату, давайте поговоримо, тільки спокійно. Розкажи, кому і за що Даша повинна давати гроші? — почав розмову Руслан.

— Все не зовсім так. Я зараз все тобі поясню.

— Ти вже постарайся!

— Скажи, синку, ти знаєш, скільки заробляє твоя дружина? Ні! Я так і знала! Вона ж тебе обманює, вона ж з вашої родини гроші тягне.

У тебе, у своєї дитини шматок забирає і своїй матері відносить. Ти думаєш, це просто так? Та ти придивися.

Вона ж від тебе заначки робить, щоб у зручний момент відтяти у тебе все, до останньої копійки. Але я не дурна, я бачу, що відбувається.

Ось і запропонувала їй, щоб вона складала накопичення не у матері своєї, а у нас. А якщо щось матері дає, щоб і нам така ж сума приходила.

Видно, що питання це для неї болюче, якщо так відреагувала! Ти поговори з нею. Нехай гроші мені віддає, у мене надійніше буде, ніж у матері її.

А якщо треба, то ми її самі обдеремо… Піде голодранкою, якою і прийшла.

Руслан слухав матір і не міг повірити. З кожним словом його обурення зростало. Він подивився на батька.

— Тату, ви про що взагалі? — запитав Руслан в надії, що хоч у батька залишилося трохи розсудливості.

— Та ти б матір послухав, дурень. Правильно ж каже. Не подобається нам твоя Дашка! Не віримо ми їй!

Обдере тебе як липку, сином прикриється, і будеш ти на неї горбатитися все життя!

— Та ви що, обоє з глузду з’їхали? Про що ви говорите? Вона моя дружина. Я її кохаю. У нас син росте.

З чого ви взяли, що я буду з нею розлучатися? Що за маячня? — не стримав своїх емоцій Руслан.

— О, ти чув? Ми з тобою вже з розуму з’їхали, — повернувшись до чоловіка, єхидно заявила Ольга Матвіївна, — подивися, до чого ти з нею опустився. Батькам такі слова говориш!

— Мамо, а ви не опускаєтеся, коли щодня і по сто разів на день ображаєте мою дружину. На вашу думку, це нормально? — метушившився по кімнаті та обурювався Руслан.

Він не хотів вірити в те, що його батьки настільки цинічні і жадібні. Він довго вірив у те, що з часом вони приймуть Дашу і все буде добре.

І тільки зараз зрозумів, що даремно…

Мати продовжувала поливати брудом Дашу і їхній шлюб, але Руслан перервав її.

— А знаєш, з мене досить. Ні, правда, мені набридло. Я більше не дозволю вам говорити гидоти про Дашу.

Я люблю цю жінку, і вам доведеться змиритися з моїм вибором, а якщо ні, то…

— Дожилися, син уже погрожує, умови нам ставить, — обурилася Ольга Матвіївна.

— Ні, мамо. Ви самі все до цього довели. Ось так. Даша вам нічого не винна. Вона не даватиме вам ні копійки.

А якщо ви продовжите і далі поливати брудом її, то і я перестану вам допомагати! І це буде ваша вина, що ви втратите і онука, і сина, і підтримку.

Тому вибирай: ти вибачишся перед Дашею за все, що ти їй наговорила, або з наступного місяця я всі дотації припиняю!

Руслан не став чекати відповіді матері, а, грюкнувши дверима, вийшов з квартири.

Вдома він розповів Даші про розмову, що відбулася.

— А якщо не вибачиться, ти дійсно перестанеш допомагати? — запитала у чоловіка Даша.

— Вибачиться! Я дуже добре знаю свою матір, вона дуже жадібна до грошей!

Це її ахіллесова п’ята. А якщо не зробить — перестану! Інакше вона не зрозуміє!

Ольга Матвіївна подала голос тільки на третій день, коли вже навіть Руслан почав сумніватися.

Увечері Даша отримала СМС-повідомлення:

«Привіт, Даша. Руслан вимагає, щоб я вибачилася за нашу останню розмову. Вибач. Залиш свої гроші собі».

— М-да, не розумію, вона більше вибачилася чи нахамила? — прокоментувала Дар’я отримане повідомлення.

— Ось як мені на це реагувати?

— Я в шоці! Її, напевно, вже ніщо не змінить. Вибач її, будь ласка, хоч ти будь мудрішою!

— Руслан притиснув дружину міцніше до себе. — А я зроблю все, щоб ви бачилися якомога рідше!

Руслан дотримав свого слова, з того дня Даша більше не бачила ні свекруху, ні свекра.

Чоловік іноді заїжджав до них з Данею, але через кількм годин вже повертався додому.

Через кілька місяців його молодший брат Мішка одружився, а вже через тиждень після весілля він подзвонив і поскаржився Руслану на матір.

Тільки тепер він став його по-справжньому розуміти.

— Що, у мами нова жертва? — запитала Даша.

— Так, але їм простіше — живуть окремо. Але коли маму зупиняло, якщо вона поставила собі мету? Ніколи! — посміхаючись, сам відповів Руслан.