Знаєте, я би мені важкої не було, але я завжди робила так, щоб в домі було і чисто, і зварено, і всі речі були на своїх місцях.
Мій чоловік був військовим, тож в домі завжди була дисципліна, і не тільки до нашого сина Антона, до доньки Діани, а й до мене.

Чоловік завжди пильно стежив, щоб ніде не було пилюки, щоб в холодильнику завжди була свіжа їжа, а речі на поличках щоб завжди були рівно складені.

Чесно, я думала, що син собі обере дівчину схожу на мене, але щось пішло не так. Ангеліна дівчина видна, дивний одяг, зачіска макіяж.

Я й не могла уявити, що така дівчина стане дружиною мого сина. Звісно я б хотіла Антону краще партію, але мені просто прийшлося змиритися із цим всім.

Тепер часи інші, ні син в зяті не пішов, ні Ангеліна в невістки. Молода пара орендувала собі невелику однокімнатну квартиру і живуть собі окремо.

Знаєте я все розумію, але думаю, що невістці точно б не завадило декілька місяців пожити з нами, щоб я її навчила правильно вести побут. Загалом мені здавалося, що в них все добре, але я ніколи не мала змоги заглянути за куліси.

Та так вийшло, що я потрапила до квартири сина та невістки, коли їх не було вдома. Мені треба було забрати свої банки, яких у них і так багато. Антон завіз ключі для того, щоб ми з чоловіком заїхали до них дорогою з ринку, на якому закуповуємося щотижня.

Звичайно ми й раніше бували в їхній квартирі, але все більше як гості, посиділи за столом, попили чаю та додому. Та й зазвичай ми попереджали, що приїдемо, а одного разу як не попередили то й в квартиру впускати не хотіли.

Опинившись у їхній квартирі мене звичайно взяла цікавість як Ангеліна веде побут. Як відомо, господиню видають ті місця, яких не видно.

Краще б я не дивилася! Це щось з чимось! Банки з-під моїх солінь стоять не миті, тухнуть. Тут же поруч протухлий кабачок, який треба було викинути ще зо два місяці тому.

У холодильнику запліснявілий сир та інші зіпсовані продукти. Мені просто було неприємно на це дивитися і думати про те, що син живе в такій антисанітарії.

Зазирнула я й далі. Під ванною не мили напевно кілька років, там же недбало валялася мокра брудна ганчірка з жахливим запахом. Речі в шафах просто повалені в купу, а не розкладені.

Загалом якось зібрала свої брудні банки і швидше пішла звідти. Весь вечір думаю про те, як натякнути синові, щоб він поговорив зі своєю дружиною про те, що це неприпустимо жити як у хліві.

Невістці взагалі не знаю як сказати, вона вічно на нервах і вся якась зла і не добра. А коли уявила як житимуть їхні майбутні діти, то просто сльози на очах. Не можу спокійно думати про це. Тиск скаче.

Як бути ? Зробити вигляд, що ні чого не бачила? Або все ж таки спробувати натякнути на необхідність елементарного порядку?

Джерело